1. Словник української мови в 11 томах

побілка

ПОБІ́ЛКА, и, ж.

1. Дія за знач. побіли́ти 1.

Уляна не стала турбувати Кіндрата Дорофійовича і просити в нього колгоспниць на побілку (Логв., Літа.., 1960, 60);

Невід’ємним заходом агротехніки в садах є побілка стовбурів і скелетних гілок плодових дерев з метою захисту від пошкодження морозами ранньою весною (Колг. Укр., 9, 1957, 45).

2. Шар білої фарби, вапна, крейди, нанесений на що-небудь.

Стіни, не прикрашені жодним портретом чи фото, сяяли свіжою побілкою (Собко, Звич. життя, 1957, 78).

3. спец. Біла глина.

Лукія теж узялася до діла, і не фарби мішала для малювання посуду, не зелень, не червень, не побілку, а почала також розстругувати мокру глину (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 328).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побілка — побі́лка іменник жіночого роду дія; шар глини, вапна Орфографічний словник української мови
  2. побілка — -и, ж. 1》 Дія за знач. побілити 1). 2》 Шар білої фарби, вапна, крейди, нанесений на що-небудь. 3》 спец. Біла глина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побілка — ПОБІ́ЛКА, и, ж. 1. Дія за знач. побіли́ти 1. Невід'ємним заходом агротехніки в садах є побілка стовбурів і скелетних гілок плодових дерев з метою захисту від пошкодження морозами ранньою весною (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. побілка — ГЛИ́НА (гірська порода, яка з водою утворює пластичну масу), СКУДЕ́ЛЬ заст.; ПОБІ́Л, ПОБІ́ЛКА (біла); МАСЛЯ́НКА (жирна біла); КАОЛІ́Н книжн., ГЛИ́НКА розм. (вогнетривка біла); ГЛЕЙ (пластична сірого, червоного або інших кольорів). Словник синонімів української мови
  5. побілка — По́білка, -ки ж. Глазурь изъ бѣлой фаянсовой глины, которою покрываютъ глиняную посуду передъ размалевкой ея. Шух. І. 262. Словник української мови Грінченка