1. Великий тлумачний словник сучасної мови

побілка

побі́лка

-и, ж.

1》 Дія за знач. побілити 1).

2》 Шар білої фарби, вапна, крейди, нанесений на що-небудь.

3》 спец. Біла глина.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побілка — побі́лка іменник жіночого роду дія; шар глини, вапна Орфографічний словник української мови
  2. побілка — ПОБІ́ЛКА, и, ж. 1. Дія за знач. побіли́ти 1. Невід'ємним заходом агротехніки в садах є побілка стовбурів і скелетних гілок плодових дерев з метою захисту від пошкодження морозами ранньою весною (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. побілка — ГЛИ́НА (гірська порода, яка з водою утворює пластичну масу), СКУДЕ́ЛЬ заст.; ПОБІ́Л, ПОБІ́ЛКА (біла); МАСЛЯ́НКА (жирна біла); КАОЛІ́Н книжн., ГЛИ́НКА розм. (вогнетривка біла); ГЛЕЙ (пластична сірого, червоного або інших кольорів). Словник синонімів української мови
  4. побілка — ПОБІ́ЛКА, и, ж. 1. Дія за знач. побіли́ти 1. Уляна не стала турбувати Кіндрата Дорофійовича і просити в нього колгоспниць на побілку (Логв., Літа.. Словник української мови в 11 томах
  5. побілка — По́білка, -ки ж. Глазурь изъ бѣлой фаянсовой глины, которою покрываютъ глиняную посуду передъ размалевкой ея. Шух. І. 262. Словник української мови Грінченка