побілка
ПОБІ́ЛКА, и, ж.
1. Дія за знач. побіли́ти 1.
Невід'ємним заходом агротехніки в садах є побілка стовбурів і скелетних гілок плодових дерев з метою захисту від пошкодження морозами ранньою весною (з наук. літ.).
2. Шар білої фарби, вапна, крейди, нанесений на що-небудь.
Стіни, не прикрашені жодним портретом чи фото, сяяли свіжою побілкою (В. Собко);
Фрагменти фарбованої дощаної підлоги зафіксовано на могильнику білозерської культури Степний Запорізької області. Безумовно, практикувалася побілка стін, особливо у глинобитних будівлях на дерев'яному каркасі (з наук. літ.).
3. спец. Біла глина.
Лукія теж узялася до діла, і не фарби мішала для малювання посуду, не зелень, не червень, не побілку, а почала також розстругувати мокру глину (О. Ільченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- побілка — побі́лка іменник жіночого роду дія; шар глини, вапна Орфографічний словник української мови
- побілка — -и, ж. 1》 Дія за знач. побілити 1). 2》 Шар білої фарби, вапна, крейди, нанесений на що-небудь. 3》 спец. Біла глина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- побілка — ГЛИ́НА (гірська порода, яка з водою утворює пластичну масу), СКУДЕ́ЛЬ заст.; ПОБІ́Л, ПОБІ́ЛКА (біла); МАСЛЯ́НКА (жирна біла); КАОЛІ́Н книжн., ГЛИ́НКА розм. (вогнетривка біла); ГЛЕЙ (пластична сірого, червоного або інших кольорів). Словник синонімів української мови
- побілка — ПОБІ́ЛКА, и, ж. 1. Дія за знач. побіли́ти 1. Уляна не стала турбувати Кіндрата Дорофійовича і просити в нього колгоспниць на побілку (Логв., Літа.. Словник української мови в 11 томах
- побілка — По́білка, -ки ж. Глазурь изъ бѣлой фаянсовой глины, которою покрываютъ глиняную посуду передъ размалевкой ея. Шух. І. 262. Словник української мови Грінченка