1. Словник синонімів української мови

повчання

ПРО́ПОВІДЬ (промова релігійноповчального змісту, яку виголошують у церкві під час відправи), ПОВЧА́ННЯ, КАЗА́ННЯ (КА́ЗАНЬ рідше) церк., ПРОМО́ВА церк. О. Василь докінчив проповідь і правив далі богослуження (О. Маковей); Почався не так урочистий, як обтяжливий обряд вінчання, бо .. довелося вислухати коротке казання архієпископа Партвіга (П. Загребельний); Отець Євграф з церковного амвону говорить казань про блудного сина (Ф. Малицький); — Як благочинний, я скажу промову великому князеві, блисну красномовністю... (І. Нечуй-Левицький).

ПОВЧА́ННЯ (слова, що містять поради, напучування тощо), ПРО́ПОВІДЬ розм., МОРА́ЛЬ розм., ОТЧЕНА́Ш жарт., РЕКОМЕНДА́ЦІЯ перев. книжн., ПОУЧЕ́ННЯ книжн. заст., ВИ́ЧИТИ діал., ПОУ́КА діал. Андрій не приймав тих повчань, він або огризався, або істерично кричав і замикався в собі (Ю. Мушкетик); Сказала (Вероніка), хоробливо усміхнувшись: — По твоїй проповіді живу, брате: треба дивитись глибше на життя (М. Хвильовий); Обов'язкові елементи байки: алегорія, розповідь про подію, мораль (з підручника); Любив дід додержати до послідньої хвилини, приголомшити, а потім вичитати доброго отченашу (Г. Хоткевич); В часи студентства в інституті по рекомендації професора Кричевського під час літніх канікул я багато мандрував по селах Чернігівщини (з журналу); Княжич жив у печері великого Никона, читаючи вголос його книги й приймаючи поучення від великих старців Печерського монастиря (М. Грушевський); Полюбились йому дідові вичити, розумні, правдиві, добрі (Панас Мирний); — Ви, може, гадаєте, що я, як старший, вважаю своїм обов'язком давати вам якісь батьківські поуки? (М. Рудницький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повчання — повча́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. повчання — див. порада Словник синонімів Вусика
  3. повчання — -я, с. 1》 Дія за знач. повчати. 2》 Порада, напучення. 3》 Проповідь, що містить поради, напучення. || Жанр давньоруської літератури, який містить таку проповідь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. повчання — ПОВЧА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. повча́ти. Коли не було інтелігенції в церкві, о. Василь почував себе свобіднішим [вільнішим] у повчанні селян (О. Маковей); – Яке ж це малювання?... Словник української мови у 20 томах
  5. повчання — ПОВЧА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. повча́ти. Коли не було інтелігенції в церкві, о. Василь почував себе свобіднішим у повчанні селян (Мак., Вибр., 1956, 326); — Яке ж це малювання?... Словник української мови в 11 томах