повчання

Значення в інших словниках

1. повчання — повча́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. повчання — -я, с. 1》 Дія за знач. повчати. 2》 Порада, напучення. 3》 Проповідь, що містить поради, напучення. || Жанр давньоруської літератури, який містить таку проповідь. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повчання — ПОВЧА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. повча́ти. Коли не було інтелігенції в церкві, о. Василь почував себе свобіднішим [вільнішим] у повчанні селян (О. Маковей); – Яке ж це малювання?... Словник української мови у 20 томах
4. повчання — ПРО́ПОВІДЬ (промова релігійноповчального змісту, яку виголошують у церкві під час відправи), ПОВЧА́ННЯ, КАЗА́ННЯ (КА́ЗАНЬ рідше) церк., ПРОМО́ВА церк. О. Василь докінчив проповідь і правив далі богослуження (О. Словник синонімів української мови
5. повчання — ПОВЧА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. повча́ти. Коли не було інтелігенції в церкві, о. Василь почував себе свобіднішим у повчанні селян (Мак., Вибр., 1956, 326); — Яке ж це малювання?... Словник української мови в 11 томах