повітатися

ВІТА́ТИСЯ з ким, до кого (при зустрічі виражати словами, жестом, стисканням рук доброзичливість, добрі побажання), ВІТА́ТИ, ЗДОРО́ВКАТИСЯ, ЗДОРО́ВАТИСЯ розм., ЗДОРО́ВКАТИ діал.; ЧОЛО́МКАТИСЯ розм. (з поклоном), ПОКЛОНЯ́ТИСЯ рідше; ШАПКУВА́ТИСЯ розм., ШАПКУВА́ТИ розм. (знімаючи шапку); КОЗИРЯ́ТИ розм. (по-військовому, прикладаючи руку до козирка). — Док.: привіта́тися, повіта́тися розм. звіта́тися діал. поздоро́вкатися, поздоро́ватися розм. почоло́мкатися розм. поклони́тися, пошапкува́тися розм. Всі присутні були між собою добре знайомі: віталися один до одного (Ю. Смолич); — Здорова, — вітає мене (Мотря), уступивши в хату, — а я тебе вже давно дожидаю (Панас Мирний); Здоровкаючись зо мною, він затримав мою руку й зблизька придивився в лице (С. Васильченко); Скрізь спокій, увічливість (незнайомі здороваються), чесність (М. Коцюбинський); Козак здоровкає бабу (Марко Черемшина); Писар їх (хлопчиків) навчає, люди вклоняються їм, навіть сам старшина чоломкається з ними за руку (С. Васильченко); Я ішов. Ти поклонилась.. Привіталася прихильно (А. Кримський); Кирило, Пилип, Свирид і ще деякі люди, проходячи вулицею, шапкуються (М. Кропивницький); На подвір'ї Муха напоровся на Нестора, що догідливо шапкував перед урядником (К. Гордієнко).