повішати
ВІ́ШАТИ (прикріплюючи до чогось, за щось, надавати чому-небудь висячого положення), ПІДВІ́ШУВАТИ, ПРИВІ́ШУВАТИ, ЧІПЛЯ́ТИ розм. — Док.: пові́сити, підві́сити, приві́сити, почепи́ти, учепи́ти (вчепи́ти), пові́шати (все або багато чогось). І приносять (люди) із школи карту, Тихо вішають на стіні (А. Малишко); В пересувних радіостанціях для боротьби з вібрацією передавачі підвішують на гумових джгутах або ставлять на стальні пружини (з журналу); Він бере за ухо кибель, повен лепу, несе його до шахти, привішує до линви і дзвонить, щоб тягли (І. Франко); Настя повішала на стінах два ряди гарних образів (М. Коцюбинський).
СТРА́ЧУВАТИ (позбавляти когось життя за вироком, здійснювати покарання), КАРА́ТИ НА СМЕРТЬ, КАРА́ТИ НА ГО́РЛО іст., КАРА́ТИ (вказівку на смерть дає контекст); РОЗСТРІ́ЛЮВАТИ (вогнепальною зброєю); ВІ́ШАТИ (на шибениці); ГІЛЬЙОТИНУВА́ТИ (на гільйотині); ЧЕТВЕРТУВА́ТИ, КОЛЕСУВА́ТИ, РОЗПИНА́ТИ (НА ХРЕСТІ́), САДИ́ТИ НА ПА́ЛЮ (у давні часи — страчувати, застосовуючи тортури); САДИ́ТИ НА ЕЛЕКТРИ́ЧНИЙ СТІЛЕ́ЦЬ (страчувати, застосовуючи електричний струм). — Док.: стра́тити, скара́ти на смерть (покара́ти на смерть), скара́ти на го́рло (покара́ти на го́рло), скара́ти (покара́ти), розстріля́ти, пові́сити, пові́шати (всіх або багатьох) гільйотинува́ти, четвертува́ти, колесувати, розіп'я́ти на хресті́, посади́ти на па́лю, посади́ти на електри́чний стіле́ць. Гітлерівці на майдані страчували героїв підпілля (Ю. Яновський); І скарали (слуги юнака): покотилась Голова його відтята (В. Самійленко); (Настя (витягає ніж з-за пояса):) Пошли мені, Боже, силу цим ножем покарати моїх проклятих ворогів (І. Нечуй-Левицький); — Вчора в трибуналі Івашка розстріляли. За що? За якийсь там золотий портсигар! (О. Довженко); — А якщо зробите не так — Повішаю усіх неначе тих собак (Л. Глібов); Не легше було і товаришам Гонти: і їх четвертували по городах і містечках, а їх голови, руки і ноги розвішували на перехрестях (О. Стороженко); Відьом же тут колесували І всіх шептух і ворожок (І. Котляревський); Як розпинать його вели, Ти на розпутії стояла З малими дітьми (Т. Шевченко); — Стривай, пане, — сказав Хліб. — Не віддавай на ганебну смерть, як пса. Не стріляй.. Звели посадити мене на палю, дай вмерти достойно лицарською смертю (О. Довженко).
Значення в інших словниках
- повішати — пові́шати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повішати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Повісити, почепити все чи багато чого-небудь. 2》 Скарати на смерть через повішення всіх чи багатьох. 3》 діал. Повісити (у 3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- повішати — Пові́шати, -шаю, -шаєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повішати — ПОВІ́ШАТИ, аю, аєш, док., кого, що. 1. Повісити, почепити все або багато чого-небудь. Настя повішала на стінах два ряди гарних образів (М. Коцюбинський); Василина й Марія дорогою трохи протверезились, поскидали жупани й повішали на жердці (І. Словник української мови у 20 томах
- повішати — ПОВІ́ШАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Повісити, почепити все або багато чого-небудь. Настя повішала на стінах два ряди гарних образів (Коцюб., І, 1955, 53); Василина й Марія дорогою трохи протверезились, поскидали жупани й повішали на жердці (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- повішати — Повішати, -шаю, -єш гл. 1) Повѣшать, развѣсить. Повішала хустки на горищі. 2) Повѣсить. Взяли того попа, присудили повішати. Чуб. III. 335. Так їх (козаків) і повішали. Драг. 417. Словник української мови Грінченка