подужувати

ЗАСВО́ЇТИ що (у процесі вивчення чого-небудь, ознайомлення з чимось набути якихось знань, зрозуміти, уяснити щось), ОСВО́ЇТИ, ОПАНУВА́ТИ, ОВОЛОДІ́ТИ чим, ОСЯГНУ́ТИ, ОСЯГТИ́, ПОГЛИ́НУТИ (глибоко, міцно); ПОДУ́ЖАТИ, ПОБОРО́ТИ, ПЕРЕБОРО́ТИ, ОСИ́ЛИТИ розм. (подолавши значні труднощі). — Недок.: засво́ювати, осво́ювати, опано́вувати, оволодіва́ти, осяга́ти, поглина́ти, поду́жувати, побо́рювати, перебо́рювати, оси́лювати. Учитель порадив, як нам треба повторювати те, що вже вивчено, як краще засвоїти правила (О. Донченко); Ми повинні.. освоїти всі досягнення попередніх епох для кіно як мистецтва синтетичного (О. Довженко); Ігор Пантелійович сам заходився вчити Діну, допомагаючи їй опанувати нескладні функції рахівника (Л. Дмитерко); Чудово оволодівши мовою, він з захопленням прочитав поему "Садді Іскендерій" великого Навої (І. Ле); Школу закінчила (Ліна) ось із медаллю, опанувавши програмні науки, але всім єством вона прагне осягнути ще одну науку, може, найглибшу науку про те, як жити людині (О. Гончар); Він осилював її (науку) з усією пристрастю своєї впертої натури (С. Чорнобривець). — Пор. 2. вивча́ти, 1. зрозумі́ти.

ПЕРЕБОРО́ТИ (труднощі, якісь почуття, недугу тощо), ПЕРЕМОГТИ́, ПОБОРО́ТИ, ПОДОЛА́ТИ, ЗДОЛА́ТИ, ПЕРЕСИ́ЛИТИ, ОСИ́ЛИТИ, ПОДУ́ЖАТИ, ЗДУ́ЖАТИ, ЗДОЛІ́ТИ рідше, ПОКОНА́ТИ рідше, ЗМОГТИ́ розм., ПЕРЕДУ́ЖАТИ заст., ПЕРЕСИ́ЛУВАТИ діал., ПОДОЛІ́ТИ діал. — Недок.: перебо́рювати, перемага́ти, боро́ти, побо́рювати рідше дола́ти, подо́лувати, переси́лювати, оси́лювати, поду́жувати, змага́ти. Степан Пасюга, переборовши сон, наказав собі триматися, стежити за дорогою (Є. Гуцало); Отак затявся, не може власну образу, озлобленість в собі перемогти (О. Гончар); Нелюдським зусиллям волі поборола (княгиня) зціпеніння і зірвалася з місця (В. Гжицький); — Спільними зусиллями неприємності подолаємо, — підбадьорював нову товаришку Федір Прохорович (М. Трублаїні); Здолавши перший приступ сну, Крайнюк сидів над своїми записками (В. Кучер); Борщ давно вже скис, але йому так хотілося їсти, що пересилив огиду й почав сьорбати (П. Панч); (Домаха:) Несила моя перебути розлучення... (Карпо:) Хоч і несила, а мусиш силкуватись. (Домаха:) А як не осилю, і та боротьба штовхне мене в кручу або на гілляку? (М. Кропивницький); Доля послала потім мені скільки того лиха, одних ран фронтових аж чотири, але я здужав всі біди (М. Чабанівський); Не клич мене! Я мушу поконати свій біль і труд (Уляна Кравченко); Ішла дитина, на очах росла, Змагала в серці острах передвічний (М. Рильський); (Хома:) Я знаю, тепер тобі трудно буде передужати свою муку, а тільки переможися... то зараз і відляже... (М. Старицький); Євгеній пересилував себе і почав усміхатися (І. Франко). — Пор. 1. перемогти́, 2. спра́витися.

ПЕРЕМОГТИ́ кого, що (у боротьбі, змаганні тощо), ПОБОРО́ТИ, ЗБОРО́ТИ, ПЕРЕБОРО́ТИ, ПОДОЛА́ТИ, ЗДОЛА́ТИ, ПОКОНА́ТИ заст., ПОДОЛІ́ТИ рідше, ПОВЕ́РГНУТИ (ПОВЕ́РГТИ) уроч., ПОПРА́ТИ уроч., ЗМОГТИ́ розм., ПЕРЕПЕ́РТИ фам.; ПЕРЕСИ́ЛИТИ, ОСИ́ЛИТИ, ПОДУЖАТИ, ЗДУ́ЖАТИ (перев. міряючись силами); ПОВОЮВА́ТИ, ЗВОЮВА́ТИ розм. (у битві); ЗЛАМА́ТИ (ЗЛОМИ́ТИ) розм. (позбавити супротивника можливості дати відсіч); РОЗБИ́ТИ, ПОБИ́ТИ, РОЗГРОМИ́ТИ, ПОГРОМИ́ТИ, РОЗТРОЩИ́ТИ, ПОТРОЩИ́ТИ, РОЗМОЛОТИ́ТИ розм. (вщент); ДОБИ́ТИ кого, що (остаточно); ВИ́ГРАТИ що (вийти переможцем у боротьбі, грі тощо). — Недок.: перемага́ти, боро́ти, побо́рювати рідше збо́рювати, перебо́рювати, дола́ти, подо́лувати рідше поверга́ти, попира́ти, змага́ти, переси́лювати, оси́лювати, поду́жувати, звойо́вувати, розбива́ти, би́ти, побива́ти розм. громи́ти, розгро́млювати, трощи́ти, розтро́щувати, добива́ти. (Елеазар:) Ворог злий поранив руку, мені правицю відрубав! Кого ж тепер я переможу і хто не подола мене? (Леся Українка); Ніхто нас в битві не зборов і вже довіку не поборе! (М. Упеник); — Он скільки орд перебрело через Дике Поле, а де вони? Розвіялись, мов порох.. А наш народ усіх переборов (С. Добровольський); Він, найдужчих подолавши, Нагороду з бою взяв (Леся Українка); Люди співали псалми, молячи Бога, щоб допоміг здолати ворога (П. Кочура); Голіруч хотів король Рися поконати (Д. Павличко); Всякого ж, хто нашій справі ворожий, сонце хай спалить, повергне народ (П. Тичина); Тепер ти на гвардійськім кладовищі Лежиш, мій друже, серед вірних друзів, Що смертю смерть попрали, як і ти (М. Рильський); Ми всі дороги пройшли, Днів розірвавши туман, Лиха здолали, змогли Чорного ворона стан (П. Усенко); (Князь:) Се що знов? Ти думаєш, що перепреш мене? (І. Франко); — Це ж Гоголь сказав у своєму "Тарасі Бульбі" могутні слова: — Та хіба знайдуться в світі такі вогні, муки і така сила, що пересилила б руську силу! (М. Рильський); Да не скаже хитрий ворог: "Я його подужав" (Т. Шевченко); Повоювали (лицарі) князеве військо, а самого князя в полон узяли (С. Васильченко); Жінки в один голос: — Ой, не пустіть, голубчики, тих панів більше, бо не життя нам, бідним. Звоюйте їх хутчіш (Мирослав Ірчан); Нас у битві не зламали, не здолали вороги (М. Упеник); Богдан пішов з військом навперейми королеві, розбив його військо під Зборовим, вирубав упень кільки польських полків (І. Нечуй-Левицький); — Ти з ним та його бандою на смерть сходився, побив, погромив (О. Гончар); В глибокій долині ріки Стрий руське військо наголову розгромило турка (С. Чорнобривець); Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна Розтрощимо впень ворогів (М. Бажан); Супротивних потрощив (Еней) (І. Котляревський); Сило велика, устань, як стихія! Чорного звіра розбий і добий! (М. Рильський); Один за одного стій — виграєш бій! (прислів'я). — Пор. 1. переборо́ти, 2. спра́витися.

СПРА́ВИТИСЯ з чим і без додатка (успішно виконати якусь роботу, якісь доручення, обов'язки і т. ін.), УПРА́ВИТИСЯ (ВПРА́ВИТИСЯ), УПО́РАТИСЯ (ВПО́РАТИСЯ), ПРИБРА́ТИСЯ розм., УВИНУ́ТИСЯ (ВВИНУ́ТИСЯ) з чим, біля (коло) чого і без додатка (управитися з роботою); ОСИ́ЛИТИ що, ПОДУ́ЖАТИ що, ВИ́ТЯГНУТИ що, розм., ВИ́ТЯГТИ що, розм., ЗОРУ́ДУВАТИ що, з чим, розм., ПОПНУ́ТИСЯ діал. (доклавши зусиль, успішно завершити щось). — Недок.: справля́тися, управля́тися (вправля́тися), прибира́тися рідше увива́тися (ввива́тися), оси́лювати, поду́жувати, витяга́ти. От я тільки не знаю, чи справлюся з переписуванням у такий малий час (Панас Мирний); Чоловік він роботящий і справляється кругом (С. Олійник); — Як-то можна сказати "управиться"? Накинули б оце тобі четверо дітей манесеньких та звеліли за ніч віз раків перебрати, чи управився б ти? — мовила Софія Трохимівна (Л. Яновська); Хівря не увинеться з тим топлінням, варінням, шиттям та полоттям. Відомо, стара людина (І. Нечуй-Левицький); До перевозу Йонеску було кілометрів із п'ять, може, біля десяти. — До ранку можна було легко осилити (Ю. Смолич); Добув (Демко) у дяка зразок і доти працював над їм, поки подужав хоч трохи писання (Грицько Григоренко); — Важкуватий рік випав, напружений, а дружно всі попрацювали, і витягли, і перемогли (Г. Коцюба); Вернувся (Танасій) ще загодя. Нічого не зорудував (А. Крушельницький); — Я.. варила обід на двадцять душ, а ти й на п'ять душ не попнешся (І. Нечуй-Левицький).

СПРА́ВИТИСЯ з ким-чим (стати спроможним здійснити що-небудь, маючи достатньо сили, вміння; змогти підкорити когось своїй волі), УПРА́ВИТИСЯ (ВПРА́ВИТИСЯ), УПО́РАТИСЯ (ВПО́РАТИСЯ), ПОДОЛА́ТИ, ОСИ́ЛИТИ кого, що, ПОДУ́ЖАТИ кого, що, ЗОРУ́ДУВАТИ розм. — Недок.: справля́тися, управля́тися (вправля́тися), оси́лювати, поду́жувати. З дурним і в ступі не справишся (прислів'я); Одноокий Кузьма.. краще справився б з ціпом, а йому дали гвинтівку (Григорій Тютюнник); Важко тобі, Фаетоне, несила управитись буде З кіньми моїми та ще з колісницею, ти ж нерозсудний (М. Зеров); Погонич пробує збити їх, хоче звернути до водопою, та дарма: не впорається він з лошатами, не осилить їх (Д. Міщенко); (Степанида:) Я ніколи не була прихильна до чарки, одну-дві подужаю, а третю, то вже через силу (М. Кропивницький); Ну, чи можна ж із таким чоловіком зорудувати? Пустився берега зовсім (Ганна Барвінок). — Пор. 1. переборо́ти.