подужувати
ПОДУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОДУ́ЖАТИ, аю, аєш, док.
1. кого, що. Перемагати кого-, що-небудь у боротьбі, змаганні.
Тимоха його не любив і як був старший од Левка годів два, та й подужував його і товкмачив його частісінько (Г. Квітка-Основ'яненко);
Спаси мене, Спаси мою душу, Да не скаже хитрий ворог, – Я його подужав (Т. Шевченко);
[Тетяна:] А чи ти знаєш, що борець подужав Тимоша, ще й табакою йому ноздрі [ніздрі] набив? (М. Кропивницький);
Трикляті гітлерівці! Не подужать все 'дно вам нас ніколи! (П. Тичина);
* Образно. Чує [Чіпка], як у голові борюкається острах з надією: то надія подужає, то острах надію (Панас Мирний);
// Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимсь (про фізичний стан, почуття і т. ін.).
Корній схилився і впав на піл. Сон подужав його (Б. Грінченко).
2. що. Переборювати труднощі, якісь почуття, недугу тощо.
Не могти подужати свого страху.
3. що, чого, з інфін. і без дод. Справлятися з чим-небудь, що вимагає фізичних зусиль, великої затрати праці і т. ін.; бути в змозі, в силах робити щось.
Мені не раз доводилось ловити тут таких вусатих богатирів [сомів], що я ледве подужував втягти їх у човен (О. Донченко);
– Колись і ми грали й танцювали, а тепер вже не подужаємо танців (І. Нечуй-Левицький);
// Йдучи, їдучи і т. ін., проходити якусь частину дороги, долати перепони на шляху.
І бродів, і переходів .. Ми подужать не могли (І. Франко);
Швидко подужує [Мартин] крутий схил і зникає на тлі зоряного неба (Ю. Яновський);
// Бути спроможним з'їсти, випити що-небудь.
[Степанида:] А я ніколи не була прихильна до чарки, одну-дві подужаю, а третю, то вже через силу (М. Кропивницький);
– Кавун – то наш піт і наша праця, а він вибере .. якнайбільшого, хряп об коліно, середину виїсть, а решту в бур'ян. Хоч би товаришу віддав, як сам не подужає (Григорій Тютюнник).
4. що, чого, з інфін. і без дод. Переборюючи труднощі у процесі вивчення чого-небудь, ознайомлення з чимось, набувати якихось знань, розуміти, з'ясовувати щось.
Добув [Демко] у дяка зразок [писання] і доти працював над їм, поки подужав хоч трохи писання... (Б. Грінченко).
5. що, чого, з інфін. і без дод. Успішно виконувати якусь роботу, якісь доручення, обов'язки і т. ін.
– Оце бригаду хотять мені припоручити .. Чи подужаю? (С. Журахович).
Значення в інших словниках
- подужувати — поду́жувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- подужувати — див. ПЕРЕМАГАТИ; (науку) оволодівати чим, опановувати що. Словник синонімів Караванського
- подужувати — див. перемагати Словник синонімів Вусика
- подужувати — -ую, -уєш, недок., подужати, -аю, -аєш, док. 1》 перех. Перемагати кого-, що-небудь у боротьбі, змаганні. || Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимсь (про фізичний стан, почуття і т. ін.). 2》 перех., з інфін. і без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подужувати — ЗАСВО́ЇТИ що (у процесі вивчення чого-небудь, ознайомлення з чимось набути якихось знань, зрозуміти, уяснити щось), ОСВО́ЇТИ, ОПАНУВА́ТИ, ОВОЛОДІ́ТИ чим, ОСЯГНУ́ТИ, ОСЯГТИ́, ПОГЛИ́НУТИ (глибоко, міцно); ПОДУ́ЖАТИ, ПОБОРО́ТИ, ПЕРЕБОРО́ТИ, ОСИ́ЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
- подужувати — ПОДУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОДУ́ЖАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Перемагати кого-, що-небудь у боротьбі, змаганні. Тимоха його не любив і як був старший од Левка годів два, та й подужував його і товкмачив його частісінько (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
- подужувати — Подужувати, -жую, -єш сов. в. подужати, -жаю, -єш, гл. 1) Осиливать, осилить, одолѣвать, одолѣть. Він був самий плохий і нікого не подужав. Рудч. Ск. І. 21. Насилу десять чоловіка його подужали. Стор. МПр. 84. 2) Быть въ силахъ, смочь. Словник української мови Грінченка