подужувати

ПОДУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОДУ́ЖАТИ, аю, аєш, док.

1. кого, що. Перемагати кого-, що-небудь у боротьбі, змаганні.

Тимоха його не любив і як був старший од Левка годів два, та й подужував його і товкмачив його частісінько (Г. Квітка-Основ'яненко);

Спаси мене, Спаси мою душу, Да не скаже хитрий ворог, – Я його подужав (Т. Шевченко);

[Тетяна:] А чи ти знаєш, що борець подужав Тимоша, ще й табакою йому ноздрі [ніздрі] набив? (М. Кропивницький);

Трикляті гітлерівці! Не подужать все 'дно вам нас ніколи! (П. Тичина);

* Образно. Чує [Чіпка], як у голові борюкається острах з надією: то надія подужає, то острах надію (Панас Мирний);

// Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимсь (про фізичний стан, почуття і т. ін.).

Корній схилився і впав на піл. Сон подужав його (Б. Грінченко).

2. що. Переборювати труднощі, якісь почуття, недугу тощо.

Не могти подужати свого страху.

3. що, чого, з інфін. і без дод. Справлятися з чим-небудь, що вимагає фізичних зусиль, великої затрати праці і т. ін.; бути в змозі, в силах робити щось.

Мені не раз доводилось ловити тут таких вусатих богатирів [сомів], що я ледве подужував втягти їх у човен (О. Донченко);

– Колись і ми грали й танцювали, а тепер вже не подужаємо танців (І. Нечуй-Левицький);

// Йдучи, їдучи і т. ін., проходити якусь частину дороги, долати перепони на шляху.

І бродів, і переходів .. Ми подужать не могли (І. Франко);

Швидко подужує [Мартин] крутий схил і зникає на тлі зоряного неба (Ю. Яновський);

// Бути спроможним з'їсти, випити що-небудь.

[Степанида:] А я ніколи не була прихильна до чарки, одну-дві подужаю, а третю, то вже через силу (М. Кропивницький);

– Кавун – то наш піт і наша праця, а він вибере .. якнайбільшого, хряп об коліно, середину виїсть, а решту в бур'ян. Хоч би товаришу віддав, як сам не подужає (Григорій Тютюнник).

4. що, чого, з інфін. і без дод. Переборюючи труднощі у процесі вивчення чого-небудь, ознайомлення з чимось, набувати якихось знань, розуміти, з'ясовувати щось.

Добув [Демко] у дяка зразок [писання] і доти працював над їм, поки подужав хоч трохи писання... (Б. Грінченко).

5. що, чого, з інфін. і без дод. Успішно виконувати якусь роботу, якісь доручення, обов'язки і т. ін.

– Оце бригаду хотять мені припоручити .. Чи подужаю? (С. Журахович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

подужувати

Значення в інших словниках