1. Словник синонімів української мови

покора

ПОКО́РА (беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги і т. ін.), ПОКІ́РНІСТЬ, ПОКІ́РЛИВІСТЬ, ПОСТУ́ПЛИВІСТЬ, ПІДЛЕ́ГЛІСТЬ, СЛУХНЯ́НІСТЬ, ПОСЛУХ, ПОСЛУХА́ННЯ заст.; СМИРЕ́ННЯ, СМИРЕ́ННІСТЬ, РЕЗИҐНА́ЦІЯ книжн., СМИРЕ́НСТВО заст., СУМИ́Р'Я заст. (усвідомлення своєї нижчості, нікчемності). Ми в'язнями були, але покори Не прийняли за ґратами тюрми (Д. Павличко); — Вимагаєм сліпого послуху, забуваючи, що слухняність і покірність — це ще не ознака душевної доброти... (О. Гончар); І такі речі Олексія Івановича вислухували кріпаки з великою покірливістю (Панас Мирний); Поступливість економа (а що він міг вдіяти?) спонукала, заохочувала комісію до нових вимог (К. Гордієнко); До сьогоднішнього дня збереглася принаймні і зовнішня, хоч не щира, проте видима форма підлеглості і пошани (Ірина Вільде); Його брала злість, бо його принцип деспотизму в сім'ї й послухання жінки — Марта потоптала ногами (І. Нечуй-Левицький); Ксьондзи і монахи закликали уярмлений народ до смирення (П. Козланюк); — Сказано, що без Бога ні до порога! — підхопила покірлива Василина в побожності і смиренності (І. Чендей); Він чув у голосі Міхонського в таких моментах якусь сумну ноту, щось немов болючу резиґнацію чоловіка, навченого здержливості давнішими сумними досвідами (І. Франко); — Може, й зараз оце, — малював Григор жахну картину, — стоять повалені навколішки в снігу князівці натовпом у смиренстві перед властю (А. Головко); "Ех, церкви-церкви! — подумав Антон. — Церкви — місце сумир'я. А яке тепер може бути сумир'я, коли довкола розпач і розруха?" (Є. Куртяк).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покора — поко́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. покора — ПОКОРА – ПОКІРНІСТЬ, ПОКІРЛИВІСТЬ Покора (кому, чому, перед ким-чим і без додатка). Беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги тощо: покора батькові, рабська покора, тримати в покорі. Покірність, -ності, ор. Літературне слововживання
  3. покора — Покірність, покірливість, поступливість, слухняність, послух, зст. смирення, послушенство; (рабська) смиренність; (долі) непротивлення, д. неогинання. Словник синонімів Караванського
  4. покора — -и, ж. Беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги і т. ін.; шаноблива підлеглість. || Поступливість, слухняність, покірливість. || Непротивлення долі; смиренність. Тримати в покорі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. покора — ПОКО́РА, и, ж. Беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги і т. ін.; шаноблива підлеглість. Ні похвальба старших, ні покора нижчих не вдовольняли Максима (Панас Мирний); Цілувати батька в руку – стародавній український звичай... Словник української мови у 20 томах
  6. покора — ПОКОРА — життєва позиція, форма поведінки соціального суб'єкта, яка визначається залежністю від волі іншого суб'єкта. П. — умова існування усіх соціальних інституцій (кожний соціальний порядок спирається на визнання певних цінностей та вияв... Філософський енциклопедичний словник
  7. покора — Поко́ра, -ри, -рі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. покора — ПОКО́РА, и, ж. Беззаперечна готовність виконувати чужі накази, розпорядження, вимоги і т. ін.; шаноблива підлеглість. Ні похвальба старших, ні покора нижчих не вдовольняли Максима (Мирний, II, 1954, 130)... Словник української мови в 11 томах
  9. покора — Поко́ра, -ри ж. Покорность, смиреніе. К. Дз. 226. Мир. ХРВ. 289. Цнота і покора не має місця у панського двора. Ном. № 1313. Що питали, на все одмовляв з покорою. МВ. (О. 1862. І. 102). Словник української мови Грінченка