поручень

БИ́ЛЬЦЯ мн. (БИ́ЛЬЦЕ одн.) (бічні опори крісла, канапи, ліжка і т. ін.), ПО́РУЧНІ мн. (ПО́РУЧЕНЬ одн.), ПОРУ́ЧЧЯ збірн., ПОБІ́ЧНИЦЯ рідше; ПІДЛОКІ́ТНИК перев. мн., РУ́ЧКА (опора крісла). Нахиливши голову до лівого плеча, поклавши лікті на золочені бильця трону, цар пильно слухав Алмаза Іванова (Н. Рибак); Руки єпископа чіпко тримались за поручні крісла (С. Скляренко); Саїд узявся за поруччя на трибуні і, не дихаючи, чекав (І. Ле); Вона напруго кинулася в ліжку ..і, вдарившися одною рукою о дерев'яну побічницю ліжка, закричала (І. Франко); Лора сиділа на ручці крісла (Ю. Шовкопляс).

ПО́РУЧНІ (невисока огорожа по краях містка, балкона, сходів тощо), БИ́ЛЬЦЯ, ПОРУ́ЧЧЯ, ПЕРИ́ЛА рідко, ПОРУЧА́ТА заст., ПОРЕНЧА́ТА заст. Вони стояли на містку, на довгім-довгім містку з залізними поручнями, дивились одне на одного (Ю. Мушкетик); Курінь у козака був заможний, з високим ґанком і різьбленими бильцями (Григорій Тютюнник); На цім потічку стояв вербовий з поруччям місточок (Лесь Мартович); Людина біжить через міст, позираючи на воду, що сягає вже майже до перил (А. Шиян); Крісла й софа криті червоним, поручата в них з червоного дерева різьблені та цяцьковані (Леся Українка); Коло самого питля з берега на острові висів перекинутий місток з поренчатами (І. Нечуй-Левицький).