посувати

БРЕСТИ́ (повільно або важко йти), ПЛЕСТИ́СЯ розм., ПЛЕ́НТАТИСЯ розм., ПЛЕ́НТАТИ розм. рідше, ПХА́ТИСЯ розм., ТЕЛЕ́ПАТИ розм., ТЕЛЕ́ПАТИСЯ розм., ТЕЛІПА́ТИСЯ розм., ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) розм., ТЬО́ПАТИ розм., ТЬО́ПАТИСЯ розм., ТЮ́ПАТИ розм. рідше, ТЮПА́ЧИТИ (ТЮПА́ШИТИ) розм. рідше, ЧОВПТИ́ розм., ЧА́ПАТИ розм., ВОЛОКТИ́СЯ (ВОЛІКТИ́СЯ) підсил. розм., ВОЛОЧИ́ТИСЯ підсил. розм., ПОВЗТИ́ підсил. розм., ЛІ́ЗТИ підсил. розм., КЛИ́ГАТИ розм. рідко, СОВМА́НИТИСЯ розм. рідко, ПЛУГА́НИТИ діал., ПЛУГА́НИТИСЯ діал., ТАРГА́НИТИСЯ діал.; ТЯГТИ́СЯ (ТЯГНУ́ТИСЯ) (про групу людей, що йдуть низкою, колоною і т. ін.); СУ́НУТИ, СУ́НУТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ, ПОСУВА́ТИ розм. (поволі йти); ЧВАЛА́ТИ розм., ЧАЛА́ПАТИ розм., ЧАЛА́ПКАТИ розм., ЧО́ВГАТИ розм., ТАЛА́ПАТИ розм. (іти повільно, важко ступаючи, утворюючи шум). Здалека на шляху він побачив стару Чайчиху. З порожньою торбою за плечима вона поволі брела непротряхлою колією (М. Стельмах); Із скарбом домашнім плетуться воли, — Вертаються люди туди, де жили, — Додому! (І. Нехода); Всю ніч без перепочинку пленталися змучені люди і тварини безкрайньою сухою пустелею (З. Тулуб); Чоловіки в юрмі потроху перемішалися, й скоро Гаврило Якимаха, що плентав іззаду, опинився посередині (Є. Гуцало); Телеграфіст Середа, упрілий і сердитий, пхався по вулиці (П. Панч); І не телепають тут козлоногі лісовики, трави притопчуючи, а лиш ельфи веселі водять беззвучні танки і росу п'ють з похилених квіток (Г. Хоткевич); — Ступай вищою дорогою ...Нема чого селом теліпатися (І. Микитенко); Тягли (хлопці) улицею, мов справжні парубки, співаючи і курячи люльки (П. Куліш); — А в нас раз чи два одвезли (на поле) та й бувайте здорові, тьопайте пішком... Значить, коней і машин жалієте більше, ніж людей? (В. Кучер); — Та йди вже, тьопаєшся! — гукав Федір.. — Встигнемо!.. (І. Ле); Отак.. рипала вона з хати у двір і, загрібаючи ногами торішнє сміття, човпла до хвіртки (Григір Тютюнник); Ми втомлено та дуже повільно чапаємо, як говорить Савка, по наїждженому шляху до нашого милого біленького Кам'янця (Т. Масенко); Де-де буйні отари Товпилися з стаєнь на пасовисько, — За ними волоклись лінивим ходом Невиспані, обдерті вівчарі — Раби (І. Франко); Важко впряжені в коси цугом, повзли ми, батуючи золоті скиби чужого збіжжя (А. Головко); Маленький похорон звертає в другу вулицю.. Хлопчики померзли, і баби ледво лізуть (В. Стефаник); Стали на прощу люди сходитись. Звідки вже не тягнуться у той Київ щовесни! (Марко Вовчок); Суне захеканий їжак — несе кудись в'язку сухого листя (П. Козланюк); Коні брели-посувалися ступінь за ступенем (А. Кримський); Чорні, мов земля, пастухи.. чвалають за товаром (В. Кучер); Плугатарі понурі, мовчазні човгали за возами (К. Гордієнко). — Пор. 1. іти́.

II. ВАЛИ́ТИ (іти у великій кількості, натовпом), ВАЛИ́ТИСЯ, СУ́НУТИ, СУ́НУТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ, ВАЛУВА́ТИ, ПЛИСТИ́ (ПЛИВТИ́), ПЛИ́НУТИ, ТЕКТИ́, ПОСУВА́ТИ розм.; РИ́НУТИ, ПЕ́РТИ розм., ПЕ́РТИСЯ розм. (швидко, навально); НАСУВА́ТИ, НАСУВА́ТИСЯ (звідкись на кого-, що-небудь). — Док.: вальну́ти, повали́ти, повали́тися, посу́нути, посу́нутися, поплисти́ (попливти́), попли́нути, потекти́, ри́нути, попе́рти, насу́нути, насу́нутися. Валить, мов тії хвилі, люд од табору (П. Куліш); Така-то збірниця валилась, Енея щоб побити в пух (І. Котляревський); Сунуть лавами селяни, тільки вила мелькотять (В. Сосюра); Отари овець сунуться по степу (І. Нечуй-Левицький); Тихо посувалась юрма з гори в долину (М. Коцюбинський); У присмерку вечора валували великі натовпи (Г. Епік); Мішана юрба пливла до церкви з трьох боків (І. Микитенко); З веселих сіл і селищ давніх все плине люд, мов ручаї (А. Малишко); Юрба текла, текла і раптом стала (Леся Українка); Військо вже і посувало тудою просто у Туреччину (Марко Вовчок); Збори закінчились. Шумливий потік ринув із залу (І. Багмут); Між рядняних наметів і яток пруть валом люди, коні і поліцейські (М. Коцюбинський); Жваве військо шумить-насуває (П. Грабовський); Ти бачив у вікно, як у сутінках насувалися червоні (А. Головко).

РУ́ХАТИ (змінювати положення кого-, чого-небудь внаслідок обертання, коливання, пересування тощо), ПЕРЕМІЩА́ТИ, ПЕРЕМІ́ЩУВАТИ, ВОРУШИ́ТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ВОЗИ́ТИ, ПОДАВА́ТИ, ДВИ́ГАТИ розм.; ЗРУ́ШУВАТИ, ЗДВИГА́ТИ, ЗДВИ́ГУВАТИ (з місця); СУ́НУТИ, ПЕРЕСУВА́ТИ, ПОСУВА́ТИ, СО́ВАТИ (змінювати положення чого-небудь, не відриваючи від поверхні землі тощо); КОТИ́ТИ, ПРОКО́ЧУВАТИ (про хвилі, хмари і т. ін.). — Док.: ру́шити, пору́хати, перемісти́ти, пору́шити, пода́ти, двигну́ти, зру́шити, здвигну́ти, пересу́нути, посу́нути, покоти́ти, прокоти́ти. Чую я: лісун кудлатий тут лежить.., все він рухає й колише у бору (М. Драй-Хмара); Не зневажу добрий рід свій, не стану костей нашого роду рушити (Ганна Барвінок); Війна з блискавичною швидкістю переміщає людей навколо себе (Л. Дмитерко); Підземні джерела тихо ворушать і викидають із дна чисті, перемиті піщинки (Григорій Тютюнник); Чорняві переливи тіней перебігали рядами по вершках дерев, коли вітер порушував їх широким подувом (Юліан Опільський); Не раз і не два опускав він її (вершу), подаючи човен все далі та далі по річці (Панас Мирний); (Мільванов:) Уявляю. Напевно, говорила, що я змінюю напрямок річок, двигаю гори й тому подібне (І. Кочерга); (Долорес:) Чи ти ж того не знаєш, як тяжко зрушити великий камінь? (Леся Українка); А потому зійшлись люди, Київ збудували та Самсона того й лева З місця не здвигали (С. Руданський); Бульдозери.. сунуть її (глину) нагору, на вали, нагортають цілі буртовища (О. Гончар); Чути було, як (за дверима в їдальні) пересувають столи (Ірина Вільде); Соломія дзенькнула ключем у замку й посунула скриню під стіну (І. Нечуй-Левицький); Часом і коло печі свої руки каляє, горшки соваючи (Панас Мирний); А у річці жовтим валом Повінь котить води (І. Франко).