посувати

посува́ти

-аю, -аєш і рідко посовувати, -ую, -уєш, недок., посунути, -ну, -неш, док.

1》 перех.Переміщати, не відриваючи від поверхні.

|| Надавати руху чому-небудь, рухаючи, переміщати когось, щось.

|| Рухаючи, поміщати кудись, у щось; засувати.

|| перен. Поширювати, розширяти межі чогось у певному напрямку.

2》 неперех., розм. Йти, пересуватися нешвидко, поволі; сунути.

|| тільки док. Неквапливо, повагом піти, попрямувати куди-небудь.

|| Навально рухатися, йти великою масою.

3》 тільки док., неперех. Почати повільно їхати, плисти і т. ін.; рушити з місця.

|| Почати рухатися, набути стану руху.

|| Почати насуватися, громадитися у великій кількості (про хмари, туман і т. ін.).

|| перен., рідко. Почати повільно минати (про дні, роки і т. ін.).

4》 перев. у сполуч. зі сл. вперед, перех., перен. Сприяти розвиткові чого-небудь. Посувати справу.

5》 тільки док., неперех. Не втримавшись де-небудь, почати зсуватися вниз по похилій площині.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посувати — посува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. посувати — ПОСУВА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПОСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОСУ́НУТИ, ну, неш, док. 1. що. Переміщати, не відриваючи від поверхні. – Та їжте ж усі! Хіба я бороню, чи що?... Словник української мови у 20 томах
  3. посувати — БРЕСТИ́ (повільно або важко йти), ПЛЕСТИ́СЯ розм., ПЛЕ́НТАТИСЯ розм., ПЛЕ́НТАТИ розм. рідше, ПХА́ТИСЯ розм., ТЕЛЕ́ПАТИ розм., ТЕЛЕ́ПАТИСЯ розм., ТЕЛІПА́ТИСЯ розм., ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) розм., ТЬО́ПАТИ розм., ТЬО́ПАТИСЯ розм., ТЮ́ПАТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. посувати — ПОСУВА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПОСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОСУ́НУТИ, ну, неш, док. 1. перех. Переміщати, не відриваючи від поверхні. — Та їжте ж усі! Хіба я бороню, чи що?... Словник української мови в 11 томах
  5. посувати — Посува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. посунути, -ну, -неш, гл. 1) Подвигать, подвинуть. Посувай колоду далі. Харьк. Посунувши хліб, що завсегда лежить на столі, к покутю, сів на лавку. Кв. 2) Идти, пойти, отправляться, отправиться. Словник української мови Грінченка