1. Словник синонімів української мови

пошесть

ЕПІДЕ́МІЯ (масове заразне захворювання людей або тварин; явище, яке набуло великого поширення), ПО́ШЕСТЬ, ЗАРА́ЗА заст.; МОР, МОРОВИ́ЦЯ (про масове захворювання, що спричиняє велику смертність); ПАНДЕМІ́Я (найвищий ступінь розвитку масового захворювання); ПАНЗОО́ТІЯ (масове захворювання тварин). Тривожна вість про несподіваний спалах епідемії холери вже охопила навколишні села (П. Колесник); Ми пишалися своєю Батьківщиною, яка зупинила епідемію фашизму. Ми пишалися батьками — живими і мертвими, — що перемогли доти непереможного ворога (Б. Олійник); Пошесті гуляють містом: іспанка, а за нею сипняк (А. Хорунжий); Варфоломій говорив: — ..Як у свій час носили винниченківські сорочки, так тепер наше глухе місто поринуло в матеріалізмі. Якась пошесть (М. Хвильовий); Минуло сто літ, — на могилах людей, що погинули від зарази, ярий моріг зазеленів, а нащадки їх спокійно ходили по горах-полонинах (Леся Українка); Після лютої зими закотився до Остра мор (С. Скляренко); Найстарший син його не повернувся з Балканських гір.., наймолодший помер у моровицю (М. Стельмах); Пандемія грипу; Панзоотія ящура.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пошесть — по́шесть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пошесть — Епідемія, зараза; П. лихо, біда, напасть; (на що) мода. Словник синонімів Караванського
  3. пошесть — [пошеис'т'] -с'т'і, ор. -с'т'у, р. мн. -стеий Орфоепічний словник української мови
  4. пошесть — -і, ж. 1》 Масове заразне захворювання людей або тварин; епідемія. || перен. Лихо, біда; напасть. 2》 перен. Явище, яке набуло великого поширення. || Систематично повторюване явище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пошесть — ПО́ШЕСТЬ, і, ж. 1. Масове заразне захворювання людей або тварин; епідемія, зараза. На людей пішла пошесть: трясці, пропасниці... (Панас Мирний); Худібка в пошесть вигибла (І. Словник української мови у 20 томах
  6. пошесть — По́шесть, -ти, -ті, -стю; -сті, -стей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. пошесть — ПО́ШЕСТЬ, і, ж. 1. Масове заразне захворювання людей або тварин. На людей пішла пошесть: трясці, пропасниці… (Мирний, III, 1954, 7); Худібка в пошесть вигибла (Фр. Словник української мови в 11 томах