1. Словник української мови в 11 томах

пошесть

ПО́ШЕСТЬ, і, ж.

1. Масове заразне захворювання людей або тварин.

На людей пішла пошесть: трясці, пропасниці… (Мирний, III, 1954, 7);

Худібка в пошесть вигибла (Фр., XIII, 1954, 36);

— Чабан славний був, на вівцях знався і від всякої пошесті трави та коріння знав (Кочура, Зол. грамота, 1960, 101);

На хуторі, звільненому від фашистської армії, виявилася пошесть черевного тифу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 241);

*Образно. Ніколи не забуде історія людства тих років, коли всьому світові загрожувала тлетворна пошесть німецького фашизму (Донч., VI, 1957, 587);

*У порівн. — Скажи, Свириде Яковлевичу, як ти дочекався такої ганьби? Як ти дожився до чуда? — Кульницький, не мигаючи, пильно дивиться на Мірошниченка. — Воно прийшло, мов пошесть (Стельмах, II, 1962, 321);

// перен. Лихо, біда; напасть.

Некрутація [рекрутчина] — це була найстрашніша пошесть Гуцульщини (Хотк., II, 1966, 88).

2. перен. Явище, яке набуло великого поширення.

[Печариця:] Тепер між молодими і пошесть, бачте, така… Учивсь, мов, учивсь, — треба і з людьми тим навчанням поділитись… (Мирний, V, 1955, 163);

Римування, небезпечна пошесть,.. вразило й Михайлика (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 235);

// Систематично повторюване явище.

Якраз і я було написала до Вас листа та й спалила його, щось він мені дуже недоладним здався, — видно, то вже така пошесть була на невдалі листи (Л. Укр., V, 1956, 163).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пошесть — по́шесть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пошесть — Епідемія, зараза; П. лихо, біда, напасть; (на що) мода. Словник синонімів Караванського
  3. пошесть — [пошеис'т'] -с'т'і, ор. -с'т'у, р. мн. -стеий Орфоепічний словник української мови
  4. пошесть — -і, ж. 1》 Масове заразне захворювання людей або тварин; епідемія. || перен. Лихо, біда; напасть. 2》 перен. Явище, яке набуло великого поширення. || Систематично повторюване явище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пошесть — ПО́ШЕСТЬ, і, ж. 1. Масове заразне захворювання людей або тварин; епідемія, зараза. На людей пішла пошесть: трясці, пропасниці... (Панас Мирний); Худібка в пошесть вигибла (І. Словник української мови у 20 томах
  6. пошесть — ЕПІДЕ́МІЯ (масове заразне захворювання людей або тварин; явище, яке набуло великого поширення), ПО́ШЕСТЬ, ЗАРА́ЗА заст.; МОР, МОРОВИ́ЦЯ (про масове захворювання, що спричиняє велику смертність)... Словник синонімів української мови
  7. пошесть — По́шесть, -ти, -ті, -стю; -сті, -стей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)