1. Словник української мови у 20 томах

пошесть

ПО́ШЕСТЬ, і, ж.

1. Масове заразне захворювання людей або тварин; епідемія, зараза.

На людей пішла пошесть: трясці, пропасниці... (Панас Мирний);

Худібка в пошесть вигибла (І. Франко);

– Чабан славний був, на вівцях знався і від всякої пошесті трави та коріння знав (П. Кочура);

На хуторі, звільненому від фашистської армії, виявилася пошесть черевного тифу (С. Чорнобривець);

* Образно. Ніколи не забуде історія людства тих років, коли всьому світові загрожувала тлетворна пошесть німецького фашизму (О. Донченко);

* У порівн. – Скажи, Свириде Яковлевичу, як ти дочекався такої ганьби? Як ти дожився до чуда? – Кульницький, не мигаючи, пильно дивиться на Мірошниченка. – Воно прийшло, мов пошесть (М. Стельмах);

// перен. Лихо, біда; напасть.

Некрутація [рекрутчина] – це була найстрашніша пошесть Гуцульщини (Г. Хоткевич).

2. перен. Явище, яке набуло великого поширення.

[Печариця:] Тепер між молодими і пошесть, бачте, така... Учивсь, мов, учивсь, – треба і з людьми тим навчанням поділитись... (Панас Мирний);

Римування, небезпечна пошесть, .. вразило й Михайлика (О. Ільченко);

// Систематично повторюване явище.

Якраз і я було написала до Вас листа та й спалила його, щось він мені дуже недоладним здався, – видно, то вже така пошесть була на невдалі листи (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пошесть — по́шесть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пошесть — Епідемія, зараза; П. лихо, біда, напасть; (на що) мода. Словник синонімів Караванського
  3. пошесть — [пошеис'т'] -с'т'і, ор. -с'т'у, р. мн. -стеий Орфоепічний словник української мови
  4. пошесть — -і, ж. 1》 Масове заразне захворювання людей або тварин; епідемія. || перен. Лихо, біда; напасть. 2》 перен. Явище, яке набуло великого поширення. || Систематично повторюване явище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пошесть — ЕПІДЕ́МІЯ (масове заразне захворювання людей або тварин; явище, яке набуло великого поширення), ПО́ШЕСТЬ, ЗАРА́ЗА заст.; МОР, МОРОВИ́ЦЯ (про масове захворювання, що спричиняє велику смертність)... Словник синонімів української мови
  6. пошесть — По́шесть, -ти, -ті, -стю; -сті, -стей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. пошесть — ПО́ШЕСТЬ, і, ж. 1. Масове заразне захворювання людей або тварин. На людей пішла пошесть: трясці, пропасниці… (Мирний, III, 1954, 7); Худібка в пошесть вигибла (Фр. Словник української мови в 11 томах