1. Великий тлумачний словник сучасної мови

пошесть

по́шесть

-і, ж.

1》 Масове заразне захворювання людей або тварин; епідемія.

|| перен. Лихо, біда; напасть.

2》 перен. Явище, яке набуло великого поширення.

|| Систематично повторюване явище.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пошесть — по́шесть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пошесть — Епідемія, зараза; П. лихо, біда, напасть; (на що) мода. Словник синонімів Караванського
  3. пошесть — [пошеис'т'] -с'т'і, ор. -с'т'у, р. мн. -стеий Орфоепічний словник української мови
  4. пошесть — ПО́ШЕСТЬ, і, ж. 1. Масове заразне захворювання людей або тварин; епідемія, зараза. На людей пішла пошесть: трясці, пропасниці... (Панас Мирний); Худібка в пошесть вигибла (І. Словник української мови у 20 томах
  5. пошесть — ЕПІДЕ́МІЯ (масове заразне захворювання людей або тварин; явище, яке набуло великого поширення), ПО́ШЕСТЬ, ЗАРА́ЗА заст.; МОР, МОРОВИ́ЦЯ (про масове захворювання, що спричиняє велику смертність)... Словник синонімів української мови
  6. пошесть — По́шесть, -ти, -ті, -стю; -сті, -стей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. пошесть — ПО́ШЕСТЬ, і, ж. 1. Масове заразне захворювання людей або тварин. На людей пішла пошесть: трясці, пропасниці… (Мирний, III, 1954, 7); Худібка в пошесть вигибла (Фр. Словник української мови в 11 томах