прибуття

ПОЯ́ВА (когось, чогось де-небудь), ПОЯ́ВЛЕННЯ рідше, З'Я́ВА розм., З'Я́ВИЩЕ розм., З'ЯВЛЕННЯ розм. рідше; ПРИПЛИ́В (великої кількості когось, чогось); ВИ́ХІД (також дійової особи на сцені). З появою Антона Герасимовича вчителі одразу стають поважними (О. Гончар); — І що ж, Несторе? — звернувсь я, щиро врадуваний його появленням. — Як поживаєте? (О. Кобилянська); Святкує нарешті душа його, коли син отак, як зараз, сидить під тополями у чабанському товаристві, самою своєю з'явою змінивши одноманітність батькового життя (О. Гончар); Притаїлось все, пополохалось Перед з'явищем тучі грізної: Вітерець ущух, — ані подиху, Змовк веселий гай — ані шелесту (М. Старицький); З'являється Острожин.. Орест при його з'явленні робить прикрий рух (Леся Українка); Нині дуже великий приплив авторів до редакції (Т. Масенко); (Лучицька:) О! То я вспію, — ще багато часу... мій вихід останній (М. Старицький). — Пор. прибуття́.

ПРИБУТТЯ́, ПРИХІ́Д, ПРИШЕ́СТЯ церк., заст.; Я́ВКА розм. (на роботу, службу, збори тощо). Пароплав, що йшов з моря, наближався до берега і дав гудок, сповіщаючи про своє прибуття (М. Трублаїні); Змій прийняв прибульців радо: "З прибуттям до нас, громадо!" (Л. Первомайський); Після приходу молодих людей в покоях стало веселіше (І. Нечуй-Левицький); (Люцій:) Ми діждемось другого пришестя Христа і слави римської (Леся Українка); Абу-Раземові оголосили вже і день явки до війська (І. Ле). — Пор. 1. поя́ва, I. 1. прибу́ти.