прибігати

ПІДБІГА́ТИ (наближатися швидко, бігом), НАДБІГА́ТИ, ПРИБІГА́ТИ, ПІДЛІТА́ТИ розм., ПІДСКА́КУВАТИ розм., ПРИСКА́КУВАТИ розм., НАДСКА́КУВАТИ розм. — Док.: підбі́гти, надбі́гти, прибі́гти, підлеті́ти, підско́чити, приско́чити, надско́чити. В тривозі підбігає до вікна дружина Глушака (О. Довженко); Мавка надбігає на його крик (Леся Українка); Разом схопились (старі) Та до воріт... Прибігають — Мовчки зупинились. Перед самим перелазом Дитина сповита (Т. Шевченко); Діти змахують руками і всією ватагою підлітають до Никодима ближче (І. Рябокляч); Боб хватає пляшку з вином, миттю підскакує до Марка й замахується на нього (Мирослав Ірчан); — Скільки літ, скільки зим! — гукав Колісник, прискакуючи до Рубця, і поліз цілуватися (Панас Мирний); — Зараз мені забирайся відси! — кричав запінений підмайстер, чимраз ближче надскакуючи до робітника (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прибігати — прибіга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прибігати — -аю, -аєш, недок., прибігти, -іжу, -іжиш, док. 1》 Бігом досягати якого-небудь місця. || Поспішно приходити, заскакувати до когось, кудись, на короткий час. || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прибігати — ПРИБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБІ́ГТИ, іжу́, іжи́ш, док. 1. Бігом досягати якого-небудь місця. І разом схопились [старі] Та до воріт... Прибігають – мовчки зупинились. Перед самим перелазом Дитина сповита (Т. Шевченко); Біг я далеко від смутку і горя.. Словник української мови у 20 томах
  4. прибігати — ПРИБІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБІ́ГТИ., іжу́, іжи́ш, док. 1. Бігом досягати якого-небудь місця. І разом схопились [старі] Та до воріт… Прибігають — мовчки зупинились. Перед самим перелазом Дитина сповита (Шевч. Словник української мови в 11 томах