1. Словник синонімів української мови

припалювати

ОБПАЛИ́ТИ (ОПАЛИ́ТИ) (про вогонь — пошкодити поверхню або краї чого-небудь), ОБСМАЛИ́ТИ (ОСМАЛИ́ТИ), ПРИПАЛИ́ТИ, ОБВУ́ГЛИТИ підсил. — Недок.: обпа́лювати (опа́лювати), обсма́лювати (осма́лювати), припа́лювати, обву́глювати. Тоді вже всюди став (Вогонь) палати і братика не пожалів: І обпалив його (Гайок), і обсмалив (Л. Глібов); Нічні метелики кружляли над шестирожковим шандалом, осмалюючи крильця (П. Кочура); Вогонь Проїв йому (бійцю) обличчя, груди, очі, Обвуглив тіло (Л. Первомайський).

ОБПА́ЛЮВАТИ (ОПА́ЛЮВАТИ) (робити засмаглим, шорстким шкіру обличчя, рук і т. ін. — про дію сонця, вітру), ПРИПА́ЛЮВАТИ, ОБСМА́ЛЮВАТИ (ОСМА́ЛЮВАТИ), ПРИСМА́ЖУВАТИ рідше. — Док.: обпали́ти (опали́ти), припали́ти, обсмали́ти (осмали́ти), присма́жити. Хай спека обпалить. І злива оплаче. І стомлені руки заниють вві сні... Я — жниця довічна. Працюю терпляче (Л. Костенко); Холодний вітер опалював обличчя (О. Донченко); За перший день усіх обсмалило гаряче, з степовим вітерцем сонце (Д. Бедзик).

ПРИПА́ЛЮВАТИ (прикладаючи щось до вогню чи жару, змушувати загорітися), ПРИСВІ́ЧУВАТИ розм.; ПРИКУ́РЮВАТИ (люльку, цигарку тощо). — Док.: припали́ти, присвіти́ти, прикури́ти. Стежив (Махтей), як комнезамівці й активісти скручували цигарки, припалювали їх, сповнюючи кімнату їдким махорочним димом (А. Шиян); Присвічує (Круп'як) цигарку в руках (М. Стельмах); Міліціонери трималися перед Рибалком, як рівні, сиділи й курили з ним, прикурюючи від одного сірника (І. Багряний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. припалювати — припа́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. припалювати — -юю, -юєш, недок., припалити, -палю, -палиш, док., перех. 1》 Пошкоджувати вогнем або високою температурою поверхню чи краї чого-небудь; обпалювати злегка. 2》 Викликати загар, почервоніння шкіри (про сонце, вітер). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. припалювати — ПРИПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИПАЛИ́ТИ, палю́, па́лиш, док., що. 1. Пошкоджувати вогнем або високою температурою поверхню чи краї чого-небудь; обпалювати злегка. Словник української мови у 20 томах
  4. припалювати — ПРИПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИПАЛИ́ТИ, палю́, па́лиш, док., перех. 1. Пошкоджувати вогнем або високою температурою поверхню чи краї чого-небудь; обпалювати злегка. Словник української мови в 11 томах
  5. припалювати — Припалювати, -люю, -єш сов. в. припалити, -лю, -лиш, гл. Опалять, опалить, обжигать, обжечь, прижигать, прижечь, припаливать, припалить. Приходить на своє поле, дивиться, — аж... сонце припалило його. Рудч. Ск. І. 54. Словник української мови Грінченка