припинятися

ЗАМОВКА́ТИ (припиняти розмову, спів і т. ін.; переставати видавати які-небудь звуки), ЗМОВКА́ТИ, УМОВКА́ТИ (ВМОВКА́ТИ), МО́ВКНУТИ, ЗАТИХА́ТИ, УТИХА́ТИ (ВТИХА́ТИ), СТИХА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, СТИ́ШУВАТИСЯ, НИ́ШКНУТИ, НІМІ́ТИ підсил.; СПИНЯ́ТИСЯ, ПРИПИНЯ́ТИСЯ, ПЕРЕРИВА́ТИСЯ (раптово, на деякий час). — Док.: замо́вкнути, замовча́ти розм. змо́вкнути, умо́вкнути (вмо́вкнути), зати́хнути, ути́хнути (вти́хнути), сти́хнути, прити́хнути, примо́вкнути, сти́шитися, прини́шкнути, зани́шкнути розм. зни́шкнути розм. занімі́ти, онімі́ти, спини́тися, припини́тися, перерва́тися. Чому він замовкає, коли поряд стоїть Надія, чому очі потьмарюються задумою і тугою..? (М. Чабанівський); Капітан змовкає, поглинутий своїми думками (О. Гончар); Дервіші сходились. Кидали слово-два, тихо, пошепки, й мовкли (М. Коцюбинський); Почнеться яка бесіда, а Марина вмішається, то всі нараз затихають (Н. Кобринська); Мундзьо щось балакав до Шарлоти, вона йому відповідала, а потім утихли обоє (Лесь Мартович); — Не балакай один із другим, але роби! — гримав Петрусь, удаючи наставника. Хлопці втихали й забиралися щиро до роботи (Лесь Мартович); До Мар'яна підходять невідомі люди, вони говорять, далі кричать, потім, зриваючи шапки з голів, стихають (М. Стельмах); Соловейки притихли на хвилину, теж умовкли (Леся Українка); Аудиторія враз притихла, люди нишкли — люди хотіли почути, що далі скаже промовець (Ю. Смолич); Мати дивиться на неї, Од злості німіє (Т. Шевченко); Соломія спинилась на цих словах пісні і не мала сили співати далі (І. Нечуй-Левицький); Крізь одчинені вікна долітала музика ресторану, перериваючись і глухнучи, коли там раптом зачиняли двері (Ю. Яновський). — Пор. 1. затну́тися.

ЗУПИНЯ́ТИСЯ (переставати рухатися), СПИНЯ́ТИСЯ, СТАВА́ТИ, ПРИПИНЯ́ТИ із сл. хода, біг тощо, ЗОСТАНО́ВЛЮВАТИСЯ розм.; ЗАТРИ́МУВАТИСЯ, ПРИПИНЯ́ТИСЯ, ПРИТРИ́МУВАТИСЯ (на деякий час); ЗАСТО́ПОРЮВАТИ, ЗАСТО́ПОРЮВАТИСЯ, СТО́ПОРИТИСЯ (про машини, механізми); ГАЛЬМУВА́ТИ (про транспорт). — Док.: зупини́тися, спини́тися, ста́ти, припини́ти, опини́тися розм. зостанови́тися, затри́матися, припини́тися, притри́матися, засто́порити, засто́поритися, загальмува́ти. Дедалі частіше доводилося транспорту зупинятися на цілий день, щоб дати перепочинок знесиленим коням та людям (З. Тулуб); Нарешті Черниш досяг каменя, за яким вони спинялись кожного разу, щоб передихнути (О. Гончар); Єпископ повагом виходить і стає на порозі (Леся Українка); Газик припиняє свій біг, з нього виходить людина (О. Гончар); Він зостановлювався на хвилину, обдивлявся кругом і знову тихо проступав далі (Панас Мирний); Почала (Настя) ходити по хаті нерівною ходою; часом затримувалась та притискала руки до грудей, немов здавлювала серце (Леся Українка); Помітивши Бронка здалеку, вона, з ким би з своїх не йшла, припинялась біля найближчої вітрини, спиною до вулиці, й так перечікувала, поки він минав її (Ірина Вільде); Граната гримнула під гусеницею, .. танк повернувся боком і застопорив (О. Гончар).

ПЕРЕСТА́ТИ (про дощ, сніг, вітер і т. ін.), ПРИПИНИ́ТИСЯ, ЗАКІ́НЧИ́ТИСЯ, СКІНЧИ́ТИСЯ, КІНЧИ́ТИСЯ, ПРОЙТИ́, СТА́ТИ діал.; ПЕРЕДОЩИ́ТИ розм., ПЕРЕДОЩИ́ТИСЯ розм. (про дощ); ЗІЙТИ́, ПЕРЕЙТИ́ розм. (про опади); УТИ́ХНУТИ (ВТИ́ХНУТИ), ЗАТИ́ХНУТИ, СТИ́ХНУТИ, УЩУ́ХНУТИ (ВЩУ́ХНУТИ), СТИ́ШИТИСЯ, УГАМУВА́ТИСЯ (ВГАМУВА́ТИСЯ), УЛЯГТИ́СЯ (ВЛЯГТИ́СЯ) (про вітер, бурю тощо); ПЕРЕЛЯГТИ́ розм. (перев. про дощ). — Недок.: перестава́ти, припиня́тися, закі́нчуватися, скінча́тися рідше кінча́тися, прохо́дити, става́ти, перехо́дити, утиха́ти (втиха́ти), затиха́ти, стиха́ти, ущуха́ти (вщуха́ти), угава́ти (вгава́ти), сти́шуватися, стиша́тися рідше угамо́вуватися (вгамо́вуватися), уляга́тися (вляга́тися), переляга́ти. Хмара почала переходити, дощ і грім перестав (Панас Мирний); Снігопад вже припинився, тільки зрідка сіялась легка пороша (О. Гуреїв); (Юда:) Налинув дощ і перервав промову. Скінчився дощ — ..Я пішов шукать того промовця (Леся Українка); Пройшла гроза. Луною тоне у далі днів (В. Сосюра); Дощик попійшов трошки та й став (Ю. Федькович); Линув дощ, плантація взялася калюжами.. Поки дійшли до села, знов передощило (К. Гордієнко); Бог дасть, передощиться, й буде ясно (Словник Б. Грінченка); Як дощик зійде.. — То в уяві постане село (М. Шпак); Перейшов дощ, затепліло сонечко (П. Загребельний); На ранок вітер утих, угамувалася хуртовина (І. Кочерга); (Домаха:) Який славний вітерець зранку подихав, а тепер зовсім затих (М. Кропивницький); Вітер віє та стихає, а баба почне — не переслухаєш (прислів'я); Як ось став вітер ущухати, І хвилі трохи уляглись (І. Котляревський); Всі мовчали і чутно було, як шумів дощ, то на хвилину вгаваючи, то припускаючи (Панас Мирний); М'який лапатий сніг не переставав падати, але вчорашня хуртовина вляглася (І. Микитенко); Вітер потроху перелягає, шамотить над хвилями (Ю. Яновський). — Пор. 1. припини́тися.

ПРИПИНИ́ТИСЯ (перестати відбуватися, здійснюватися, часто тимчасово), ПЕРЕПИНИ́ТИСЯ, ПЕРЕРВА́ТИСЯ, СТА́ТИ, ОБІРВА́ТИСЯ, УГА́СНУТИ (ВГА́СНУТИ), УЩУ́ХНУТИ (ВЩУ́ХНУТИ), ЗАВМЕ́РТИ, КІНЧИ́ТИСЯ, СКІНЧИ́ТИСЯ, ЗАПИНИ́ТИСЯ діал.; ПОРВА́ТИСЯ, РОЗІРВА́ТИСЯ рідше, РОЗКЛЕ́ЇТИСЯ розм. (про дружні, інтимні або сімейні стосунки); ПРОЙТИ́ (про хворобу). — Недок.: припиня́тися, перепиня́тися, перерива́тися, става́ти, обрива́тися, тамува́тися, угаса́ти (вгаса́ти), ущуха́ти (вщуха́ти), завмира́ти, кінча́тися, скінча́тися рідше запиня́тися, порива́тися рідко розрива́тися, розкле́юватися рідко прохо́дити. Хоч російська армія залишила місто, а вулицями нестримним потоком вливалися французи, — бій не припинявся (П. Кочура); Такий стан речей, який тепер скрізь у нас панує, не може довго тривати, а мусить якось перепинитись (Леся Українка); В кімнаті запала тиша, це була одна з тих хвилин, коли співбесідникам здається, ніби розмова і не переривалася (В. Собко); Земля так набралася води, що вже і в себе не приймала.. Робота стала (Панас Мирний); Пісня обірвалася, за стіною стало тихо (Д. Ткач); Між сватами не вгасає суперечка (В. Кучер); В гарячу пору збиральної робота на токах не вщухала круглу добу (О. Гончар); — На селі тепер стало неможливо жити.. Завмирає всяке товариське життя (Ірина Вільде); В нас робота у вісім годин кінчається (Григорій Тютюнник); "Чи вони сплять, чи що? Але і досі не виходять, а там і вечір, а там і піст скінчається" (Г. Квітка-Основ'яненко); Торг книжками через війну запинився, як і всюди це буває (Панас Мирний); — Образиться? Покірно прошу... Не треба мені з ним ніяких зносин.. — Та зносини не порвалися (М. Коцюбинський); Як виявилось згодом, він був на десяток років старіший за неї, мав перед тим дружину, але щось там розклеїлося (П. Загребельний); Ти просив писати про малих, так от: у Оксани екзема пройшла, у Дори проходить, а в Микося щось іще не гоїться (Леся Українка). — Пор. 1. переста́ти.