прирівнювати

ПОРІ́ВНЮВАТИ (вимірюючи, розглядаючи, досліджуючи тощо якісь однорідні предмети, явища, людей, виявляти в них однакове чи різне, переваги чи недоліки і т. ін.), РІВНЯ́ТИ, ЗІСТАВЛЯ́ТИ, ЗРІ́ВНЮВАТИ розм.; ПРИРІ́ВНЮВАТИ, ПРИМІРЯ́ТИ (ПРИМІ́РЮВАТИ) (звич. знаходячи що-небудь спільне); ПРОТИСТА́ВИТИ (знаходячи протилежне, різне). — Док.: порівня́ти, зіста́вити, зрівня́ти, прирівня́ти, приміряти, примі́рити, протиставити, протипоставити. Не один токар чи свердлувальник порівнював нишком її сяючий чистотою верстат із своїм і тоді в зручну хвилину ретельно протирав ганчіркою замащену, брудну станину (О. Донченко); Він обвів критичним поглядом свій салон, в думці рівняючи його до салону баронеси (Леся Українка); Вивчаючи свідчення стародавніх авторів, зіставляючи дані археології, вчені встановили, що золота посудина належала кіммерійцям (з газети); Хтось радість зрівнює з водою, Де глибина така ясна, Що дно здається під рукою, А зачерпнеш — немає дна... (М. Масло); (Старшина:) Який же я старий? Аджеж нехай прирівняє до мене якого парубка, чи справиться зо мною? (І. Карпенко-Карий); Перебрала Єлена всіх дівчат, усіх молодих женщин свого села, всіх приміряла до чоловіка — ні! (Г. Хоткевич).

УПОДІ́БНЮВАТИ (робити або визнавати кого-, що-небудь подібним до когось, чогось), ПРИРІ́ВНЮВАТИ, РІВНЯ́ТИ, НАБЛИЖА́ТИ, НАБЛИ́ЖУВАТИ, ОТОТО́ЖНЮВАТИ, ІДЕНТИФІКУВА́ТИ книжн. (визнавати цілком однаковим). — Док.: уподі́бнити, прирівня́ти, набли́зити, отото́жнити, ідентифікува́ти. Уподібнювати образ героя легендарному Прометеєві; Прирівняв слона до комара! (прислів'я); — Ти не рівняй жінки до чоловіка... (Г. Коцюба); Тепер йому здавалося, що Тіна неодмінно мусить ототожнювати героїв фільму з ним (Ю. Мушкетик); Гете, властиве, не мішав революції і терору, та дивно, чому і д. Ганкевич ідентифікує їх (хіба війна і розбій, кара і тортури все одно?) (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прирівнювати — прирі́внювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прирівнювати — -юю, -юєш, недок., прирівняти, -яю, -яєш, док., перех. 1》 Визнавати кого-, що-небудь у якомусь відношенні рівним кому-, чому-небудь. || Вважати кого-, що-небудь схожим на когось іншого, щось інше. || Робити рівним із ким-, чим-небудь у якомусь відношенні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прирівнювати — ПРИРІ́ВНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИРІВНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., кого, що. 1. Визнавати кого-, що-небудь у чомусь рівним кому-, чому-небудь. Оце, Охріме, побратавсь я з ним, та й обридли мені усі давні приятелі, – бо чи ж до його їх прирівняти?... Словник української мови у 20 томах
  4. прирівнювати — Прирі́внювати, -внюю, -внюєш; прирівня́ти, -ня́ю, -ня́єш кого-що до кого-чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. прирівнювати — ПРИРІ́ВНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИРІВНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. 1. Визнавати кого-, що-небудь у якомусь відношенні рівним кому-, чому-небудь. Словник української мови в 11 томах