прирівнювати

ПРИРІ́ВНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИРІВНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., кого, що.

1. Визнавати кого-, що-небудь у чомусь рівним кому-, чому-небудь.

Оце, Охріме, побратавсь я з ним, та й обридли мені усі давні приятелі, – бо чи ж до його їх прирівняти? (Марко Вовчок);

Ченця до ченця не прирівняти (А. Хижняк);

// Уважати кого-, що-небудь схожим на когось іншого, щось інше.

Один із моїх товаришів у своєму до мене листі прирівнював нас у цей час до дівчини, що незабаром дожидає в хату сватів (С. Васильченко);

Не хочу я нікого прирівняти, Звиняйте, до Свині... Ні, далебі, що ні! (Л. Глібов);

// Робити рівним з ким-, чим-небудь у чомусь.

Вона мусить відшкодувати зроблені господарем витрати. Це позбавляло волі, прирівнювало до речі... (В. Собко).

2. Порівнювати кого-, що-небудь з кимось, чимось для встановлення спільного і відмінного.

[Старшина:] Який же я старий? Адже ж нехай прирівняє до мене якого парубка, чи справиться зо мною? (І. Карпенко-Карий);

Гордій витяг з шафи управителеві записи і прирівняв їх до цих (Б. Грінченко).