проз
ПОВЗ прийм. і присл., МИ́МО, СТОРОНО́Ю тільки присл., ПРОЗ розм., ПОПРО́З розм., ПО́УЗ (ПОЗ) діал. Тихо в серці, і жаль мені світу, і дня мені жаль, Ніби марно пройшов я, співаючи, горами й долом, Повз веселі гаї, мимо темних, як тучі, проваль (М. Рильський); Козаки з довгими шликами походжали повз, бундючились і кидали на адресу новаків недосить товариські зауваження (П. Панч); Побачив (Тимко) запнуту в теплу шаль дівчину, котра пройшла мимо своєю швидкою і широкою ходою (Григорій Тютюнник); Ой на морі хвиля, При долині роса, Стороною дощик іде... (пісня); Катерина аж зраділа, побачивши, що хтось швидко промайнув проз вікно і заходить у двір (О. Копиленко); Попроз мій городок стежечкою до іншої йдеш (пісня); Один камінь поуз голову дзизнув, а один у праве плече дав (Марко Вовчок); Та проїхав козак поуз І оком не глянув... А дівча вінок порвало, Щоб марно й не в'янув (І. Манжура); Дарка хотіла прошмигнути поз неї до хати (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- проз — проз прийменник повз незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
- проз — прийм., із знах. в., діал. 1》 Повз (у 2-5 знач.). 2》 Через. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проз — ПРОЗ, прийм., із знах. в., розм. 1. Повз (у 2–5 знач.). Катерина аж зраділа, побачивши, що хтось швидко промайнув проз вікно і заходить у двір (О. Копиленко); Проз Демкове дворище була стежка через балку (Б. Словник української мови у 20 томах
- проз — Проз кого, що, прийм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- проз — ПРОЗ, прийм., із знах. в., діал. 1. Повз (у 2-5 знач.). Катерина аж зраділа, побачивши, що хтось швидко промайнув проз вікно і заходить у двір (Коп., Лейтенанти, 1947, 189); Проз Демкове дворище була стежка через балку (Гр. Словник української мови в 11 томах
- проз — Проз пред. 1) Мимо. Йтимеш проз його. Лохв. у. Іде.... проз двір. Грин. II. 166. 2) Сквозь, черезъ. Процідила проз сито. Васильк. у. Проз лійку наливала карасину і то розлила. Васильк. у. Словник української мови Грінченка