півдуга
ПІВКО́ЛО (половина кола як форма лінії), ПІВКРУ́Г рідше, ПІВДУГА́, ПІВДУ́ЖЖЯ, ПІДКО́ВА розм., ПІВКО́ЛЕСО діал. Зорі надулися — такі повні-повні, а місяць червоним півколом — на вітер — обведений (Г. Косинка); Дванадцять бабів стало серед церкви півкругом коло священика (І. Нечуй-Левицький); За виступом гори русло річки завернуло ліворуч, описуючи півдугу (І. Гребенюк); Вибігли (танцюристи) на середину сцени і стали незамкненим колом, підковою, обнявши один одного за плечі (С. Журахович); Це був високий мужик, що мав праву ногу скривлену в коліні досередини. Як ішов, то писав нею півколесо (Лесь Мартович).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- півдуга — півдуга́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири півдуги́ Орфографічний словник української мови
- півдуга — -и, ж. Половина дуги (у 1 знач.) або неповна дуга. Великий тлумачний словник сучасної мови
- півдуга — ПІВДУГА́, и́, ж. Половина дуги (у 1 знач.) або неповна дуга. Дзвінка і пружна сталь велетенською півдугою з'єднала береги Дніпра (С. Журахович); Жовтаві хвилі за кормою розходяться півдугами і хлюпають у береги (Ю. Бедзик). Словник української мови у 20 томах
- півдуга — ПІВДУГА́, и́, ж. Половина дуги (у 1 знач.) або неповна дуга. Дзвінка і пружна сталь велетенською півдугою з’єднала береги Дніпра (Жур., Вечір.., 1958, 377); Жовтаві хвилі за кормою розходяться півдугами і хлюпають у береги (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 45). Словник української мови в 11 томах