підпалений
ГОРІ́ЛИЙ (який зазнав дії вогню), ПА́ЛЕНИЙ, ОБГОРІ́ЛИЙ, ОБПА́ЛЕНИЙ (ушкоджений вогнем); ПІДГОРІ́ЛИЙ, ПІДПА́ЛЕНИЙ, ПРИГОРІ́ЛИЙ, ПРИПА́ЛЕНИЙ (трохи, частково); ОБВУ́ГЛЕНИЙ, ОБВУГЛІ́ЛИЙ (вкритий чорним нальотом). Гірко пахне горілим полином (Є. Гуцало); З димарів хат, що курилися, в повітрі пахло паленим деревом (С. Чорнобривець); Нема села. Одні уламки чорних-чорних, обгорілих стін стирчать на березі (Я. Баш); Група людей.. розтягувала згарище, вибирала серед обпалених балок ціліші (Д. Бедзик); Підгорілі крокви затріщали (Б. Грінченко); — Підходжу до електропечі, дивлюся, склепіння підпалене (В. Собко); Вихоплює (наймичка) рогачем пригорілу зверху картоплю (М. Стельмах); Вона почула не тільки дим, а й сморід від припаленої ганчірки (О. Донченко); Тонке гілля обгоріло й осипалось, залишився тільки стовбур і товсті обвуглені гілки (А. Шиян).
Значення в інших словниках
- підпалений — підпа́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- підпалений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до підпалити. || підпалено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який трохи підгорів (про хліб, страву і т. ін.). || Пошкоджений вогнем; обгорілий. 3》 у знач. прикм., розм. Зморений або розпалений швидкою їздою (про коня). Великий тлумачний словник сучасної мови
- підпалений — ПІДПА́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до підпали́ти. Підпалена необачною рукою, закурилася трава (Б. Грінченко); Горіло передмістя, підпалене запалювальними бомбами, що ними ворог обстрілював мирні житла (П. Кочура); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- підпалений — ПІДПА́ЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до підпали́ти. Підпалена необачною рукою, закурилася трава (Гр., І, 1963, 526); Горіло передмістя, підпалене запалювальними бомбами, що ними ворог обстрілював мирні житла (Кочура, Зол. Словник української мови в 11 томах