рожевий

РА́ДІСНИЙ (який відчуває радість; який виражає радість; сповнений радості, задоволення); ЗРАДІ́ЛИЙ (який відчув радість); УТІ́ШНИЙ (ВТІ́ШНИЙ) (який приносить утіху, радість; який виражає радість, задоволення); УТІ́ШЛИВИЙ (ВТІ́ШЛИВИЙ) (який приносить утіху, радість); ВІДРА́ДНИЙ (який несе відраду, радість); БЛАГОВІ́СНИЙ (який несе добрі вісті); СВІ́ТЛИЙ, ПРОСВІ́ТЛЕНИЙ, ПРОСВІТЛІ́ЛИЙ, ПРОСВІ́ТЛИЙ, ПРОЯ́СНЕНИЙ, СЯ́ЮЧИЙ, СЯЙЛИ́ВИЙ, ОСЯЙНИ́Й, ПРОМЕНИ́СТИЙ (сповнений радості, задоволення); РОЖЕ́ВИЙ, РА́ЙДУЖНИЙ (про настрій, плани, мрії тощо); СВЯТКО́ВИЙ, СВЯТО́ЧНИЙ, СО́НЯЧНИЙ, СОНЦЕСЯ́ЙНИЙ поет. (наповнений радістю, який виражає радість). Глущак стоїть серед гостей трохи сумний від пізнання і радісний одночасно (О. Довженко); Пісня ллється в радісному гулі (В. Сосюра); Зраділий хлопчик щодуху побіг у степ, де його давно виглядав Євмен (І. Цюпа); Хотілося сказати дружині щось утішне (І. Кириленко); Сад тихо шелестів листям, наче шепотів йому щось утішливе (З. Тулуб); Відрадне почуття проймало Зінька (К. Гордієнко); Увесь світ став прислухатися до його (Т. Шевченка) мови, а на Вкраїні вірші його приймали як благовісне, пророче слово (Панас Мирний); Померкли на мить юні, світлі його марення (О. Гончар); Обличчя матері стало на диво просвітленим, ясним (В. Собко); Вона якийсь час дивилася мовчки на просвітлілі обличчя юнаків (П. Колесник); Марина дослухала пісню... знову попрямувала додому, тиха й прояснена, немов знайшла собі порадницю і поділилася з нею бідою (З. Мороз); Сяючими очима дивився юнак на Віру Павлівну (Г. Хоткевич); У погляді сяйливому, гарячому почувається внутрішня пристрасть, прихована жага (О. Гончар); На порозі, наче весняночка, стала розрум'янена і осяйна Мар'яна (М. Стельмах); Нехай зимою злючою Вона (земля) спочине в сні, Щоб зеленню пахучою Прибратись навесні, Щоб з ниви колосистої Був добрий урожай, — То й долі променистої Зазнає рідний край (М. Вороний); Сповнений рожевих надій і блискучих планів, повернувся Чорбаряну додому (М. Чабанівський); Стара мати була переповнена райдужними надіями про майбутнє сина (Я. Качура); Незважаючи на невдачу, настрій у всіх був бадьорий і святковий (Л. Дмитерко); Щось раптом заскреботіло на серці.. і святочний настрій цього вечора увірвався (Л. Яновська); Ти одна стоїш передо мною В білім платті, з сонячним чолом (Т. Масенко); Вона не мала сили відірвати від його сонцесяйного погляду своїх очей (Ю. Збанацький). — Пор. 1. весе́лий.

РУМ'Я́НИЙ (який має рум'янці), РУМ'ЯНОЛИ́ЦИЙ, РУМ'ЯНОЩО́КИЙ, РОЖЕВОЩО́КИЙ, ЧЕРВОНОЛИ́ЦИЙ, ЧЕРВОНОЩО́КИЙ, ЧЕРВОНОВИ́ДИЙ, РОЖЕ́ВИЙ, ЧЕРВО́НИЙ, КРОВИ́СТИЙ розм., ЧЕРВОНОПИ́КИЙ зневажл., ЧЕРВОНОМО́РДИЙ зневажл. Щось палке, гаряче було розлите в її очах і на її рум'яних щоках (І. Нечуй-Левицький); Рум'янолиця жінка; За столиком.. з'явився рум'янощокий хлопчина в клітчастому піджаку (В. Дарда); Він захоплено дивився на рожевощоких сміхотливих молодиць (І. Цюпа); Перекупка, як жар, червонолиця, стала проти сонця (Марко Вовчок); Цей ставний червонощокий юнак.. з першого дня зацікавив Черниша (О. Гончар); За фотелем її стояла чорнява, червоновида.. панночка (Ю. Яновський); Івась усю дорогу плакав, піт, зливаючись із слізьми, обмивав його рожеве личко (Панас Мирний); Та що ж то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька,.. личком червона (Г. Квітка-Основ'яненко); (Начальник поліції) середнього зросту, заживний, кровистий (Леся Українка); Михайлові чомусь уявлявся бургомістр червонопиким здоровилом (П. Загребельний); Гамза постарів-побілів.. Одначе з його здоровий дідуган, товстий, червономордий, високий (Панас Мирний).

ЧЕРВОНИЙ (кольору крові), КРОВ'ЯНИ́Й, КРИВА́ВИЙ, КАЛИ́НО́ВИЙ, БОРДО́ВИЙ, БОРДО́, ВИШНЕ́ВИЙ, ЧЕРВЛЕ́НИЙ (ЧЕРЛЕ́НИЙ) діал., ГРАНА́ТОВИЙ діал. (темно-червоний); МАЛИ́НО́ВИЙ (кольору ягоди малини — темно-червоний); РУБІ́НОВИЙ (кольору рубіну); МА́КОВИЙ розм. (кольору червоної квітки маку); ЧЕРВІНЬКО́ВИЙ (кольору червоно-коричневої глини — червіньки); КУМАЧЕ́ВИЙ (кольору кумачу — яскравочервоний); КОРА́ЛОВИЙ (КОРА́ЛЕВИЙ) (кольору коралів — яскраво-червоний); КАРМІ́ННИЙ, КАРМІ́НОВИЙ, ШАРЛА́ХОВИЙ (яскраво-червоний); ЧЕРВОНОГАРЯ́ЧИЙ, ПОЛУМ'Я́НИЙ, ПОЛУМ'ЯНИ́СТИЙ (ПОЛУМЕНИ́СТИЙ), ЖАРКИ́Й, ПЛОМЕНИ́СТИЙ поет. (кольору вогню — яскраво-червоний); РОЖЕ́ВИЙ (світлочервоний); ФРЕЗ (світло-червоний з бузковим відтінком); РУМ'Я́НИЙ (червоного або рожевого кольору). Яблука доспіли, яблука червоні! (М. Рильський); На йому були широкі штани по жовтому полю з темно-червоними кров'яного кольору вузенькими смужками (І. Нечуй-Левицький); Через якийсь час до неба піднялися два криваві стовпи вогню (М. Стельмах); Скоро зійде зоря калинова (В. Сосюра); Поверх легкої домотканої сорочки носив (хлопець) ще й короткі з бордового оксамиту штанці (І. Ле); У старшої невістки два очіпки, один блакитний, другий вишневий (Г. Квітка-Основ'яненко); Звук його голосу застряг у хурчанні машин, в осінньому вітрові, в завої червленого листя (А. Хорунжий); Ярко світяться черлені, переткані сухозлоттю запаски молодиць (Г. Хоткевич); Кілька гранатових крапель упало на коштовну скатерть (А. Шиян); Малинові хоругви лопотять, як птиці (Б. Лепкий); Яскраве світло електричних прожекторів вигравало гарячими рубіновими іскрами в тоненькому струмочку (Ю. Смолич); Завжди в усім однакові Були обидві дочки. В обох спіднички макові, Вишивані сорочки (В. Бичко); Пучок золотистого проміння заплутався у Фіриних кучерях. Від того її волосся спалахнуло буйною пожежею, червіньковим полум'ям (О. Донченко); Тепер у неї тільки й думки, котрий очіпок до лиця: чи гурочковий, чи кумачевий (Ганна Барвінок); Коралові квіти шалфею на могилі художника були схожі на застиглі вогники (Л. Первомайський); Сині трави. Даль кармінна. Ріки в тумані. В сяйві мрійному долини і огні, огні (В. Сосюра); Пишно й жадібно тягнеться кожна квіточка до кармінового неба (А. Шиян); Посол вклонився війську, розкрив скриньку, загорнуту в шарлаховий шовк, і витяг з неї пергаментний згорток (З. Тулуб); Її рум'яне лице й червоні руки ніби палали серед тих червоногарячих смужок в її сукні (І. Нечуй-Левицький); Ось недалеко під ногами, в малій ущелині, застигла полум'яна голівка дикого зірчастого маку (О. Донченко); У густому ялинковому гіллі порпаються в шишках полум'янисті криводзьобі шишкарі (з газети); На полуменистих квітках заблищала роса (І. Волошин); Вони (квіти) красувалися серед в'янучих трав, виділялися жаркими барвистими плямами на тлі осіннього листя (В. Собко); Червона, пломениста шипшина розквітала тут (Марко Вовчок); Уланські полки мріли, неначе клумби розкішних рожевих троянд, саме в цвіту (І. Нечуй-Левицький); Зразу впадав у очі одяг Марусі. Дорогий каракулевий жакет, товста сукняна спідниця і кофточка не з віскози, а таки з справжнісінького шовку кольору фрез... (О. Копиленко); Вихор сидів на підбитому танку, повільно доїдаючи великий рум'яний пиріг (В. Кучер). — Пор. багря́ний, 1. червоні́ти, 2. червоні́ти.

Я́СНИ́Й (про день, місяць, пору дня, року — в період якого світить сонце), СО́НЯЧНИЙ, ПОГІ́ДНИЙ, ПОГІ́ДЛИВИЙ, ПОГО́ЖИЙ, СВІ́ТЛИЙ, ПРОЗО́РИЙ, ЯСКРА́ВИЙ, СЯ́ЙНИЙ поет., РОЖЕ́ВИЙ поет., ПРОМЕНИ́СТИЙ, ПРОМЕНЯ́СТИЙ (ПРОМІНЯ́СТИЙ рідше). Ранок був ясний, погожий, не дуже душний (І. Нечуй-Левицький); День випав погожий, сонячний (Панас Мирний); Якщо в погідну пору вийти на берег (моря), може здатися, що дійшов до краю світу (З. Мороз); Надійшли погідливі дні, закипіла робота (Мирослав Ірчан); Церкви Божі в кришталеві дні погожі молоділи та біліли на майданах (Т. Осьмачка); А день був такий світлий, такий чистий (Григорій Тютюнник); Я люблю прозору синю осінь (Н. Забіла); На Везувій і на Капрі не варт було.. їхати в такий не досить яскравий день (Леся Українка); Ти, як сонце, душу Мені освітила, Так, як ранок сяйний, Розігнала тугу (М. Костомаров); У сяйві рожевого ранку пишаються сади в білому буйному цвіті (С. Васильченко); Йде весна, весела, промениста (М. Гірник); Променястий ранок.