розбитися

ЛАМА́ТИСЯ (розвалюватися на частини), ПЕРЕЛО́МЛЮВАТИСЯ, ПЕРЕЛА́МУВАТИСЯ, РОЗЛА́МУВАТИСЯ, ЛОМИ́ТИСЯ розм.; ТРОЩИ́ТИСЯ (перев. з шумом); РОЗКО́ЛЮВАТИСЯ (про щось цільне); НАДЛО́МЛЮВАТИСЯ, НАДЛА́МУВАТИСЯ (не зовсім, не до кінця); РОЗБИВА́ТИСЯ, БИ́ТИСЯ (перев. на дрібні шматки, ударяючись об щось тверде або від поштовхів, струсів). — Док.: полама́тися, переломи́тися, перелама́тися, розлама́тися, поломи́тися, потрощи́тися, розколо́тися, надломи́тися, надлама́тися, розби́тися, поси́патися. Ламались, трощилися брили, лізли одна на одну крижані плахи (О. Гончар); Весло зачепилося за ванту, ударилося об мачту, переломилося (Ю. Яновський); Вершомет.. полетів через голову на кригу, відчувши, мабуть, інстинктивно, що лижа його переломилась (М. Трублаїні); Розламалося коритце, Де ллють коням воду (І. Франко); Це був твердий лід... Він уже не ломився (О. Досвітній); Приходить у рух все громаддя криг, вони розколюються, тріщать.. руйнуються (С. Скляренко); Стебло надломилося; Розбивається (камінь) надвоє, начетверо, на мільйони шматків і шматочків (Г. Хоткевич); Нехай горшки б'ються — на гончарову голову (М. Номис); Лукія стала на стілець і кулаком ударила у вікно. Посипалось скло, кров заюшила пальці (О. Донченко). — Пор. 1. розпада́тися.

УБИ́ТИСЯ (ВБИ́ТИСЯ) (упавши, вдарившись об щось, умерти; позбавити себе життя якимсь чином), РОЗБИ́ТИСЯ, ПРИБИ́ТИСЯ розм., ЗАБИ́ТИСЯ розм. — Недок.: убива́тися (вбива́тися), розбива́тися. Поліз у погріб я дулівки ще вточити... Що ж, пане-брате! Біс мене як пхнув. — Я й покотивсь... Ще як не вбивсь — не знаю (Л. Глібов); (Анна:) Вбиваються і лицарі, і коні, на гору добуваючись (Леся Українка); Хлопець залишився круглим сиротою, бо батько ще раніше розбився, упавши п'яний з мосту (І. Сенченко); Так забажається іноді вмерти, було. Нарошне босий по снігу бігаєш. Або, як літом, злізеш на лісу та плиг звідтіля, щоб прибитися (А. Тесленко); Бачу двері збитії виносять з шинку... "Що то таке?" — питаю людей. — Шинкар з жінкою забився! (Марко Вовчок).