1. Словник синонімів української мови

розквилитися

РОЗКРИЧА́ТИСЯ (почати дуже кричати), РОЗШУМІ́ТИСЯ, РОЗРЕПЕТУВА́ТИСЯ розм., РОЗГАЛАСУВА́ТИСЯ розм., РОЗГОРЛА́ТИСЯ розм., РОЗЛЕМЕНТУВА́ТИСЯ розм., РОЗҐВАЛТУВА́ТИСЯ розм., РОЗГУКА́ТИСЯ розм., РОЗПОРОЩА́ТИСЯ розм.; РОЗЗІПА́ТИСЯ розм. (багато й довго); РОЗКВИ́ЛИТИСЯ розм. (про птахів). Тадзьо, котрий у третій кімнаті сидів досі тихо, нагадав собі буки і розкричався заново (О. Маковей); Він не хотів розуміти. Розшумівся, як самовар, що ось-ось має збігати (М. Коцюбинський); — Чого це ти, Денисе, так розрепетувався? (І. Нечуй-Левицький); — Ну чого ти розгаласувалася, дочко? (О. Гончар); Старі вантажники гримнули на них: — Та цитьте! Розгорлалися, як гуси! (З. Тулуб); Перекупки чогось розґвалтувались на базарі (Словник Б. Грінченка); Коняка злякалася крику й понесла, Ситник розгукався ще більше (П. Загребельний); — Хіба я водюся з ними, що вони мені ними очі вибивають? — розпорощалася Христя (Панас Мирний); Дитина роззіпалась (Словник Б. Грінченка).

РОЗПЛА́КАТИСЯ (почати сильно плакати), РОЗРЮ́МСАТИСЯ (РОЗРЮ́МАТИСЯ) розм., РОЗКВИ́ЛИТИСЯ розм.; РОЗПХИ́КАТИСЯ розм. (почати пхикати); РОЗХЛИ́ПАТИСЯ розм., РОЗХЛЮ́ПАТИСЯ розм. (схлипуючи); РОЗРИДА́ТИСЯ, РОЗРЕВІ́ТИСЯ (РОЗРЕВТИ́СЯ) розм. (почати нестримно ридати). Олена розплакалася і сховала обличчя в подушки (Ірина Вільде); Одарка схопила дівчаток на руки. Потривожені малята розрюмсались (П. Панч); Отак, згадуючи, розквилиться було старенька (Марко Вовчок); (Кіндрат Антонович:) А що це ти, старушка, розхлипалась? (М. Кропивницький); — Тю ти, старий шкарбан, — вилаяв себе Морозов. — Розхлюпався, як хлопчисько (Я. Баш); В розпачі впав він обличчям у траву і розридався (З. Тулуб); Жінки сховали обличчя в фартушки і придавлено ридають. А діти таки вголос розревілись (Мирослав Ірчан).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розквилитися — розквили́тися дієслово доконаного виду фольк. Орфографічний словник української мови
  2. розквилитися — див. плакати Словник синонімів Вусика
  3. розквилитися — -люся, -лишся, док., фольк. Почати видавати сильні, гучні звуки; розкричатися (про птахів). || перен. Почати плакати, ридати; розплакатися, розридатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розквилитися — РОЗКВИЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, док., фольк. Почати видавати сильні, гучні звуки; розкричатися (про птахів); // перен. Почати плакати, ридати; розплакатися, розридатися. Отак, згадуючи, розквилиться було старенька (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  5. розквилитися — РОЗКВИЛИ́ТИСЯ, лю́ся, ли́шся, док., фольк. Почати видавати сильні, гучні звуки; розкричатися (про птахів); // перен. Почати плакати, ридати; розплакатися, розридатися. Отак, згадуючи, розквилиться було старенька (Вовчок, VI, 1956, 298). Словник української мови в 11 томах