розкисати
РОЗМОКА́ТИ (ставати мокрим, м'яким або втрачати свою первісну форму), РОЗКИСА́ТИ, РОЗГАСА́ТИ, РОЗКВА́ШУВАТИ (про ґрунт, дорогу тощо). — Док.: розмо́кнути (розмо́кти розм.), розки́снути, розга́снути (розга́сти розм.), розква́ситися. Розмокли на кисіль книші і буханці (П. Гулак-Артемовський); Розкопана земля швидко розмокала, чоботи грузли (О. Копиленко); Сліпуче квітневе сонце вигрівало сходи, земля розбухала, розкисала (К. Гордієнко); Хліб розкис від дощу, прилипав тістом до рук (О. Гончар); — Почався дощ. Розгасла земля. Машина не пройде (В. Кучер); Надворі відлигло, пішов мокрий сніг. Дорога розквасилась (В. Земляк). — Пор. намо́кнути.
РОЗЧУ́ЛЮВАТИСЯ (ставати лагідним, ніжним, добрим), ЛАГІДНІ́ТИ, ЛАГІДНІШАТИ, М'Я́КНУТИ, РОЗМ'ЯКА́ТИ, РОЗМ'Я́КШУВАТИСЯ, ЗМ'Я́КШУВАТИСЯ, М'Я́КШАТИ, РОЗНІ́ЖУВАТИСЯ, РОЗТАВА́ТИ, РОЗТО́ПЛЮВАТИСЯ, РОЗТОПЛЯ́ТИСЯ, РОЗКИСА́ТИ розм. — Док.: розчу́литися, полагідні́ти, полагіднішати, розм'я́кнути (розм'якти), розм'якши́тися, зм'якши́тися, зм'я́кнути, пом'я́кшати, розні́житися, розта́ти, розта́нути, розтопи́тися, розки́снути, розжа́лобитися розм. розжа́литися розм. розжалі́тися розм. Він людина добра, має м'яку вдачу, розчулюється завжди (Є. Гуцало); — Дай ми (мені) спокій, Маню! — відказав Симон, лагідніючи (І. Франко); Батько успокоювався, м'якнув, цілував сина (О. Кобилянська); Найчерствіша людина розм'якне від наймилішого видовища — нареченої (В. Речмедін); Директор дедалі зм'якшувався і зм'якшувався, аж поки й зовсім не охолов та не перейшов з пискливого крику на воркітливе бубоніння (Ю. Збанацький); Од щирих слів любої жінки серце його вспокоювалось; сувора натура, загартована давнім злиденним життям, м'якшала (Панас Мирний); Княгиня, бачивши, що князь так розніжився, давай його цілувати та розпитувати (казка); Присіла (Тоня) на колесі біля нього, бісики очима пускала, а він уже й розтанув... (О. Гончар); Дівчата справді прилипли до хлопця, мов смола, і серце Мишунине розтоплювалось, як крижана бурулька (Ю. Яновський); Макар Іванович цілком розкис. Він дякував за честь, запевняв у своєму патріотизмі (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- розкисати — розкиса́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розкисати — див. зневірюватися; мокнути; плакати Словник синонімів Вусика
- розкисати — -аю, -аєш, недок., розкиснути, -ну, -неш, док. 1》 Під дією води, вологи або тепла ставати м'яким, грузьким, перетворюватися на кисіль, місиво. || Насичуючись вологою, розбухати. 2》 перен., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розкисати — Кваситися, виквашуватися, викваситися, повиквашуватися, заквашуватися, закваситися, позаквашуватися, зіквашуватися, зікваситися, позіквашуватися, наквашувати, наквасити, понаквашувати, переквашуватися, перекваситися, попереквашувати, поквашувати, поквасити, уквашувати, уквасити Словник чужослів Павло Штепа
- розкисати — РОЗКИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗКИ́СНУТИ, ну, неш, док. 1. Під дією води, вологи або тепла ставати м'яким, грузьким, перетворюватися на кисіль, місиво. Сліпуче квітневе сонце вигрівало сходи, земля розбухала, розкисала (К. Словник української мови у 20 томах
- розкисати — Розкиса́ти, -са́ю, -са́єш; розки́снути, -сну, -снеш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розкисати — РОЗКИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗКИ́СНУТИ, ну, неш, док. 1. Під дією води, вологи або тепла ставати м’яким, грузьким, перетворюватися на кисіль, місиво. Сліпуче квітневе сонце вигрівало сходи, земля розбухала, розкисала (Горд., Дівчина.. Словник української мови в 11 томах