розрада

РА́ДІСТЬ (почуття задоволення, приємність), РА́ДОЩІ мн., РАДІ́ННЯ розм.; УТІ́ХА (ВТІ́ХА), ОТУ́ХА діал. (те, що втішає); ВІДРА́ДА, РОЗРА́ДА розм., ВІДРА́ДОЩІ мн. діал., ВІДРА́ДІСТЬ (ВІДРА́ДНІСТЬ) розм. (те, що дає задоволення); ТОРЖЕСТВО́ (з приводу перемоги, успіху); ТРІУ́МФ (з приводу успіху); ПРО́СВІТОК, ПРО́СВІТ (тимчасове, короткочасне почуття). Еней од радості не стямивсь, Що Турн виходить битись з ним (І. Котляревський); О, перекинь моста, моя немудра пісне, До радощів людських і до людських зусиль (М. Рильський); Зворушені, ввійшли ми в оце світле царство молодого життя, і воно зустріло нас хмільним гомоном безжурних веселощів і молодого радіння (Ю. Смолич); Всіх згадали, та забули Помолитися за тих, Хто конає в злій неволі Без відради та утіх (П. Грабовський); Ще прийде отуха на людей, що дозволили собі ярма надіти (П. Панч); Усе навіює відраду — і вітряки, й сади густі (В. Сосюра); А тепер я не знаходжу Для серця розради (І. Франко); Молодощі, відрадощі! На серденьку своя воля (Ганна Барвінок); Одрадість у серці розквітла (Леся Українка); Не маю я відрадності від свого нелюба (П. Чубинський); Марусякові почало здаватися, що таки дійсно Юріштан сидить.. Злобою і торжеством переповнилося серце опришка (Г. Хоткевич); За столом здіймався страшенний заколот.. Кінчалось звичайно тріумфом слабішої сторони, та в ґрунті були задоволені всі (М. Коцюбинський); — Коли б не здичавіти в цих закутках. Тільки й просвітку, що з тобою (І. Ле); Знову невсипуща журба захопила її в свої цупкі обіймища.. Ні, немає розгадки, просвіту не видно! (Панас Мирний).

РОЗВА́ГА (те, що розвеселяє, розважає людину), УТІ́ХА (ВТІ́ХА), РОЗРА́ДА, УТІША́ННЯ (ВТІША́ННЯ), ВИ́ГРАШКА, ПОТУ́ХА розм.; ЗАБА́ВА, ЗА́БАВКА, ПОТІ́ХА, І́ГРАШКА розм., РО́ЗРИВКА діал. (заняття з метою розважитися, повеселитися); ВЕСЕ́ЛІСТЬ, ВЕСЕ́ЛОЩІ (веселе проведення часу). Люди приїздили сюди з різних мотивів. Більшість, особливо молодь, вбачала в поїздці до Морниці веселу розвагу (Ірина Вільде); І подумав співець: "Ох, як скучно! Там же, в світі, в часи незабутні Було весело, ясно та бучно! Втіха, квіти і лаври славутні..." (Леся Українка); Кожен покупець, вибираючи собі розраду, мусив, звісно, подмухати в сопілку, в другу, в третю (О. Ільченко); Я з смертю в грудях гладіатора грав, Що смерть удає для втішання (Леся Українка); (Охрім:) І вигадають же чорт батька зна які виграшки — одна одну полохати (М. Кропивницький); То, бачте, Замітальський для потухи Таку для панства штуку відколов (М. Рильський); Минули дитячі забави (Леся Українка); Поважна та розумна, вона не любила забавок, не любила веселого шумливого товариства, хоч була ще й молода (І. Нечуй-Левицький); (Кийок:) Ех! Нудно жить без потіхи, без заїздів — прямо хоч у монастир або знов на Запорожжя мандруй! (І. Карпенко-Карий); (Олена:) Яку чудну іграшку видумав Андрій: заховався, а ти його шукай! (М. Кропивницький); Позавчора налетів було такий шквал дощовий, що море з небом змішалося, — се було для мене великою розривкою (Леся Українка); І заробітків давніх нема, і веселості та гулятики нема, як колись було (І. Франко); В розпал веселощів.. від грейдера до їхнього табору повернуло дві сліпучі фари (Ю. Яновський).

НЕЗГО́ДА (відсутність взаєморозуміння, мирних стосунків, злагоди між людьми, пов'язаними між собою родинними, товариськими стосунками), НЕЗЛА́ГОДА, НЕ́ЛАД, РОЗРА́ДА, РО́ЗЛАД підсил., РО́ЗБРАТ підсил., РОЗЛА́ДДЯ підсил. розм.; НЕПОРОЗУМІ́ННЯ (незгода, суперечка внаслідок взаємного нерозуміння); ТЕРТЯ́ перев. мн. (незгоди, суперечки, що заважають нормальному ходу справ). — Згода, діти, будує, а незгода руйнує, — повчала нас мати (П. Козланюк); Мій приятель болюче переживав тривалу родинну незлагоду (Л. Первомайський); — Знайте, що всякий нелад і чвари починаються по людях від бідностій злиднів (В. Кучер); З тобою недолі нас кревно з'єднали — Не буде між нами розради (М. Старицький); Іван через розлад з батьком.. почував себе недобре (С. Чорнобривець); У ланці панував розбрат, нічого майже не робилося (В. Минко); Трохи та помалу хатнє розладдя вляглося, серце у Параски стихало (Панас Мирний); У його з мужиками не було сварок ніколи, а коли й були непорозуміння, то вони кінчалися ладом (Б. Грінченко); Між членами організації виникли тертя. — Пор. 1. ро́збрат.

РО́ЗБРАТ (ворожнеча між якимись суспільними групами або окремими особами в державі, в організації тощо), ЧВА́РИ (ЧВА́РА), СВА́РИ, ЗВА́ДА, РО́ЗРУХ, РОЗРУ́ХА заст.; НЕЗГО́ДА, НЕЗЛА́ГОДА, НЕ́ЛАД (відсутність взаєморозуміння); РО́ЗЛАД, РО́ЗБРІД розм., РОЗРА́ДА розм., РОЗЛА́ДДЯ розм. (відсутність єдності, узгодження дій, думок, згоди між кимсь); МІЖУСО́БИЦЯ, УСО́БИЦЯ (перев. у феодальному суспільстві). Настане — вірю я — година: Загине розбрат на землі (П. Грабовський); Розказали кобзарі нам Про війни і чвари (Т. Шевченко); (Гелен:) Як дізнаються про те ахейці, що елліна убито без вини, то знову можуть розпочати чвару на довгі роки (Леся Українка); Незгода між.. інтелігенцією Галичини, той фанатизм, з яким ведуться між її партіями свари, не може не пошкодити поступу народу руського у Галичині (М. Драгоманов); Краще солом'яна згода, як золота звада (прислів'я); Під такий розрух у землі руській, на Вкраїні, надвинулась із далеких абийських степів орда татарська (П. Куліш); Головнії два ватажки Половецького народу Розійшлися в своїх планах І зчинили злу незгоду (І. Франко); На захист князів Острозьких примчав (Вишневецький), як на свято. То більше, що з реєстровцями Косинського мав свої незлагоди (І. Ле); У папері було написано, що Зінько баламутний чоловік, що він чинить у громаді всякий нелад, підбурює молодих повставати проти статечних людей і раз у раз бунтує народ (Б. Грінченко); — Вороги знатнії Предовгий час Сіяли братнії Розлади в нас.., Щоб молодечую Згоду зірвать (І. Франко); Збирається в місті за радою рада, Та згоди немає, панує розрада (Леся Українка); А князі про те не дбали, Самі між собою розладдя кували (Панас Мирний); Вже не вугликами-жаринками жевріла міжусобиця-сварка, а багаттям палала (А. Хижняк); Забув Херсонес про минулу лиху годину, ще дужче почав багатіть; і знов у йому, як бувало, усобиці яро киплять, роздирають громадське життя Херсонеса (Дніпрова Чайка).

СВА́РКА (гостра розмова, що супроводжується докорами, образами), СВА́РА перев. мн., ЛА́ЙКА, КОЛОТНЕ́ЧА, РОЗРА́ДА, СУ́ТИЧКА, БАТА́ЛІЯ ірон., СВАРНЯ́ розм., ГРИЗНЯ́ розм. ГРИЗОТНЯ́ розм. рідше, ГРИЗО́ТА розм. рідше, КРИК розм., ЗА́КОЛОТ розм. рідше, ЗМАГА́ННЯ розм. рідше, ЗА́ЧІПКА рідше, КАЛАМУ́Т рідше, ЗВА́ДА заст., СВАР діал., ПО́СВАРКА діал., ЗВЯ́ГА діал., ЗМА́ЖКА діал., ДРА́ЧА діал., ФУК діал; ПЕРЕПА́ЛКА розм., ПІКІ́РУВАННЯ розм., ПІКІРО́ВКА розм., ПЕРЕСВА́РКА діал., ПЕРЕСВА́Р діал., ПЕРЕДИ́РКА діал., ПЕРЕДРА́ЧКА діал. (взаємне ображання гострими або лайливими словами). Лайка та сварка, бучі та колотнечі! Не було того дня, щоб вони між собою не лаялись (Панас Мирний); Днедавня свара!.. Час її забути (М. Зеров); — Мені усі ви рівні; я в ваші чвари та свари не мішаюсь (П. Куліш); Іноді доходило до гострих сутичок між матір'ю і дочкою (А. Хижняк); З тобою недолі нас кревно з'єднали — Не буде між нами розради (М. Старицький); — А в нас, вуйно, ввечері така була сварня у хаті (П. Козланюк); Після трьох днів гризні допіру Іван Федотович помирився з жінкою (С. Васильченко); І гризотні нема з жінкою: любо та тихо, по-божому (М. Коцюбинський); Звичайне — гризота, сварка та бійка! Кого вони не пригнуть до землі (І. Франко); Орисі після такого домашнього заколоту зробилося погано (Григорій Тютюнник); Коло шинку кріпаків ціла юрба, позбивались у купу. Крик, гук, спірка, змагання (Панас Мирний); Свар не свайба (прислів'я); Вони щодня вагуються. Така звяга йде в дому (Ганна Барвінок); Кайдаш і Лаврін микались і собі в бабську змажку, кричали на все горло (І. Нечуй-Левицький); Данило з подивом прислухався до їхньої пересварки (М. Стельмах); Невже Цимбалу приємно підхоплювати оті колючі запитання, слухати сердиті перепалки (С. Журахович). — Пор. 1. сканда́л.

РО́ЗДУМ (стан заглиблення у свої думки), РОЗДУ́МУВАННЯ, РО́ЗМИСЕЛ, МЕДИТА́ЦІЯ літ., НА́МИСЕЛ діал., РОЗДУ́МА рідко, РОЗРА́ДА розм., РО́ЗСУД розм. Нелегкі роздуми не раз тривожили душу Погиби (М. Стельмах); Тяжкі, екзальтовані звинувачення на свою адресу і роздумування про право на щастя вразили мене (С. Чабанівський); Батько мовчав, заглиблений у свої розмисли (Я. Качура); (Публій (по хвилі намислу):) Гм... скажу по правді, ми вибрались удвох, але жона лишилась там, коло міської брами (Леся Українка); — Мав час на роздуму! Півроку зналися!.. (Марко Вовчок); Вернувся (співець) додому у тяжкій розраді (Леся Українка). — Пор. 2. вага́ння.