розімлівати
РОЗВА́РЮВАТИСЯ (від варіння ставати розсипчастим, крихким), РОЗКИПА́ТИСЯ, РОЗКИПА́ТИ, УПРІВА́ТИ (ВПРІВА́ТИ), РОЗІМЛІВА́ТИ, УМЛІВА́ТИ розм. (під тривалою дією великого тепла). — Док.: розвари́тися, розкипі́тися, розкипі́ти, упрі́ти (впрі́ти), розімлі́ти, умлі́ти. І хоч борщ Віталиків зовсім розварився та ще й пересолений, але вони обоє присьорбують страву охоче, мати навіть підхвалює (О. Гончар); Розкипається горох (С. Руданський); — А пшінце розкипіло та й добреньке (Григорій Тютюнник); Страва давно стояла в печі: ще як у волость ішла Мотря, то засунула, щоб упрівала (Панас Мирний); Риба геть розімліла — не розбереш, де хвіст, де голова (Ю. Збанацький); В печі вже напалено і борщ умліває, обгорнутий попелом (Є. Гуцало).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розімлівати — розімліва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розімлівати — -аю, -аєш, недок., розімліти, -ію, -ієш, док. 1》 Розм'якати, розпарюватися під дією тепла (про предмети). || Знемагати, знесилюватися від душевного або фізичного перенапруження, спеки, тепла і т. ін. (про людей). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розімлівати — РОЗІМЛІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗІМЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Розм'якати, розпарюватися під дією тепла (про предмети). Опівдні розпарилась, розімліла під сонцем земля (С. Словник української мови у 20 томах
- розімлівати — РОЗІМЛІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗІМЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. Розм’якати, розпарюватися під дією тепла (про предмети). Опівдні розпарилась, розімліла під сонцем земля (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах