1. Словник синонімів української мови

руб

РЕБРО́ (поздовжній вузький край, бік якогось предмета), ПРУГ розм., РУБ розм. Динченко сидів згорбившись і замислено водив пальцем по ребру стола (Ю. Шовкопляс); Тугим пругом шаблі ударив він по руці (І. Ле); Весла лягли на воду рубом (І. Нечуй-Левицький).

РУБЕ́ЦЬ (шов, що утворюється під час зшивання країв одного шматка тканини з іншим; підрублений край чого-небудь), РУБ рідко. Сорочка з сурового полотна на ньому порвана, трималася на самих рубцях (І. Ле); І руба сухого на йому не осталось (М. Номис).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. руб — руб 1 іменник чоловічого роду ребро; рубець руб 2 іменник чоловічого роду вузький край Орфографічний словник української мови
  2. руб — див. РЕБРО; (на тканині) рубець. Словник синонімів Караванського
  3. руб — -а, ч., розм. 1》 Вузький край, кромка чого-небудь; ребро. 2》 рідко. Шов на тканині; рубець. [І] руба сухого не зосталося на кому — хтось зовсім змок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. руб — РУБ¹, а, ч., розм. 1. Вузький край, пруг чого-небудь; ребро. Весла лягли на воду рубом, сіть клалась на самісіньку воду. Ні одна крапля не ляпнула, не сполохала водяної птиці (І. Словник української мови у 20 томах
  5. руб — РУБ¹, а, ч., розм. 1. Вузький край, кромка чого-небудь; ребро. Весла лягли на воду рубом, сіть клалась на самісіньку воду. Ні одна крапля не ляпнула, не сполохала водяної птиці (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. руб — I. Руб, -ба м. 1) Рубецъ. Ходив.... у таких (сорочках), що руб руба позиває. Мир. ХРВ. 344. І руба сухого на йому не осталось. Ном. № 579. на руби надіти. Надѣть на изнанку. Галиц. 2) Ребро, грань, край. Шух. І. 260. рубом поставити. Словник української мови Грінченка