руб
I. Руб, -ба
м.
1) Рубецъ. Ходив.... у таких (сорочках), що руб руба позиває. Мир. ХРВ. 344. І руба сухого на йому не осталось. Ном. № 579. на руби надіти. Надѣть на изнанку. Галиц.
2) Ребро, грань, край. Шух. І. 260. рубом поставити. а) Поставить на ребро. б) Выставить на показъ. Так якось уміла все вона, — як то кажуть, всяку копійку рубом. Сим. 231. ум. рубчик.
---------------
II. Руб, -бля
м. = ii. рубель. У людей шаг скаче, а в скупого руб плаче. Ном. № 4668. Не май сто рублів, а май сто друзів. Ном. № 9512. ум. рублик.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- руб — руб 1 іменник чоловічого роду ребро; рубець руб 2 іменник чоловічого роду вузький край Орфографічний словник української мови
- руб — див. РЕБРО; (на тканині) рубець. Словник синонімів Караванського
- руб — -а, ч., розм. 1》 Вузький край, кромка чого-небудь; ребро. 2》 рідко. Шов на тканині; рубець. [І] руба сухого не зосталося на кому — хтось зовсім змок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- руб — РУБ¹, а, ч., розм. 1. Вузький край, пруг чого-небудь; ребро. Весла лягли на воду рубом, сіть клалась на самісіньку воду. Ні одна крапля не ляпнула, не сполохала водяної птиці (І. Словник української мови у 20 томах
- руб — РЕБРО́ (поздовжній вузький край, бік якогось предмета), ПРУГ розм., РУБ розм. Динченко сидів згорбившись і замислено водив пальцем по ребру стола (Ю. Шовкопляс); Тугим пругом шаблі ударив він по руці (І. Ле); Весла лягли на воду рубом (І. Словник синонімів української мови
- руб — РУБ¹, а, ч., розм. 1. Вузький край, кромка чого-небудь; ребро. Весла лягли на воду рубом, сіть клалась на самісіньку воду. Ні одна крапля не ляпнула, не сполохала водяної птиці (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах