руб
РУБ¹, а, ч., розм.
1. Вузький край, пруг чого-небудь; ребро.
Весла лягли на воду рубом, сіть клалась на самісіньку воду. Ні одна крапля не ляпнула, не сполохала водяної птиці (І. Нечуй-Левицький);
Рубом великої незграбної руки красномовно розгладив [дід] вуса – ніби йому вже піднесли виповнену чарку (Ю. Збанацький).
2. рідко. Шов на тканині; рубець.
◇ (1) Руб ру́ба позива́є (кли́че) – про що-небудь дуже поношене.
– Адже ж ходив [Чіпка] до цього не тільки в шитих [сорочках], а часом у таких, що руб руба позиває... (Панас Мирний);
Руб руба кличе (Номис).
РУБ², бля́, ч., прост.
Те саме, що карбо́ванець 2.
Копійка руб береже (прислів'я);
[Юхим:] Як же ж я, хазяйський син, та піду у свиті, щоб мене підняли на глум? Дайте .. руб серебра [срібла] на ситцеву рубашку! (М. Кропивницький).
Значення в інших словниках
- руб — руб 1 іменник чоловічого роду ребро; рубець руб 2 іменник чоловічого роду вузький край Орфографічний словник української мови
- руб — див. РЕБРО; (на тканині) рубець. Словник синонімів Караванського
- руб — -а, ч., розм. 1》 Вузький край, кромка чого-небудь; ребро. 2》 рідко. Шов на тканині; рубець. [І] руба сухого не зосталося на кому — хтось зовсім змок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- руб — РЕБРО́ (поздовжній вузький край, бік якогось предмета), ПРУГ розм., РУБ розм. Динченко сидів згорбившись і замислено водив пальцем по ребру стола (Ю. Шовкопляс); Тугим пругом шаблі ударив він по руці (І. Ле); Весла лягли на воду рубом (І. Словник синонімів української мови
- руб — РУБ¹, а, ч., розм. 1. Вузький край, кромка чого-небудь; ребро. Весла лягли на воду рубом, сіть клалась на самісіньку воду. Ні одна крапля не ляпнула, не сполохала водяної птиці (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- руб — I. Руб, -ба м. 1) Рубецъ. Ходив.... у таких (сорочках), що руб руба позиває. Мир. ХРВ. 344. І руба сухого на йому не осталось. Ном. № 579. на руби надіти. Надѣть на изнанку. Галиц. 2) Ребро, грань, край. Шух. І. 260. рубом поставити. Словник української мови Грінченка