1. Словник української мови в 11 томах

руб

РУБ¹, а, ч., розм.

1. Вузький край, кромка чого-небудь; ребро.

Весла лягли на воду рубом, сіть клалась на самісіньку воду. Ні одна крапля не ляпнула, не сполохала водяної птиці (Н.-Лев., І, 1956, 54);

Рубом великої незграбної руки красномовно розгладив [дід] вуса — ніби йому вже піднесли виповнену чарку (Збан., Малин. дзвін, 1958, 6).

2. рідко. Шов на тканині; рубець.

◊ [І] Ру́ба сухо́го не зоста́лося (не оста́лося, не зали́шилося) на кому — хтось зовсім змок.

І руба сухого на йому не осталось (Номис, 1864, № 579);

Руб ру́ба позива́є (кли́че) — про що-небудь дуже поношене.

— Адже ж ходив [Чіпка] до цього не тільки в шитих [сорочках], а часом у таких, що руб руба позиває… (Мирний, І, 1949, 360);

Руб руба кличе (Номис, 1864, № 1532).

РУБ², бля́, ч., розм. Те саме, що карбо́ванець 2.

Копійка руб береже (Укр.. присл.., 1963, 295; [Юхим:] Як же ж я, хазяйський син, та піду у свиті, щоб мене підняли на глум? Дайте.. руб серебра на ситцеву рубашку! (Кроп., II, 1958, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. руб — руб 1 іменник чоловічого роду ребро; рубець руб 2 іменник чоловічого роду вузький край Орфографічний словник української мови
  2. руб — див. РЕБРО; (на тканині) рубець. Словник синонімів Караванського
  3. руб — -а, ч., розм. 1》 Вузький край, кромка чого-небудь; ребро. 2》 рідко. Шов на тканині; рубець. [І] руба сухого не зосталося на кому — хтось зовсім змок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. руб — РУБ¹, а, ч., розм. 1. Вузький край, пруг чого-небудь; ребро. Весла лягли на воду рубом, сіть клалась на самісіньку воду. Ні одна крапля не ляпнула, не сполохала водяної птиці (І. Словник української мови у 20 томах
  5. руб — РЕБРО́ (поздовжній вузький край, бік якогось предмета), ПРУГ розм., РУБ розм. Динченко сидів згорбившись і замислено водив пальцем по ребру стола (Ю. Шовкопляс); Тугим пругом шаблі ударив він по руці (І. Ле); Весла лягли на воду рубом (І. Словник синонімів української мови
  6. руб — I. Руб, -ба м. 1) Рубецъ. Ходив.... у таких (сорочках), що руб руба позиває. Мир. ХРВ. 344. І руба сухого на йому не осталось. Ном. № 579. на руби надіти. Надѣть на изнанку. Галиц. 2) Ребро, грань, край. Шух. І. 260. рубом поставити. Словник української мови Грінченка