ряботіти
БРИ́ЖИТИСЯ (про водяну поверхню — покриватися брижами, утворювати дрібні хвилі), РЯБІ́ТИ, МО́РЩИТИСЯ, РЯБОТІ́ТИ підсил. розм. — Док.: побри́житися, збри́житися рідше. Затока злегка брижиться від теплого південного вітру (Л. Смілянський); На хвилю улігся вітер, перестала рябіти вода, тільки безлисті лози понад водою дрібно тремтіли, мов туго напнуті струни (З. Мороз); Незамітно плила ріка вперед. Лиш як вітер здіймався й шалів по степу, її гладка поверхня морщилася (О. Кобилянська). — Пор. 3. хвилюва́тися.
РЯБІ́ТИ (виділятися плямами, перев. дрібними, на якому-небудь фоні), РЯБОТІ́ТИ підсил., МЕРЕХТІ́ТИ, РЯБІ́ТИСЯ рідко, РЯБИ́ТИСЯ рідко. Дуби ще голі стояли, але попри коріння їх травиця вже густо зеленіла, квіточки рябіли в ній (Дніпрова Чайка); Згори крізь густу сітку дуба ряботіли клапті синього неба (Д. Бедзик); Дощові крапельки на деревах і в травах мерехтіли червоно-зеленими іскорками (Григір Тютюнник); По горі далеко за долиною.. щось рябілося (А. Свидницький); На пасовиську рябиться худоба (І. Франко). — Пор. 1. виділя́тися.
Значення в інших словниках
- ряботіти — ряботі́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- ряботіти — ряботіє і ряботить, недок., розм. Підсил. до рябіти 2-5). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ряботіти — РЯБОТІ́ТИ, ряботі́є і ряботи́ть, недок., розм. Підсил. до рябі́ти 2–5. Був ніжний березень. Вода Вже ряботіла калюжками... (М. Рильський); Од соків потріскалися дині, Ряботіють густо кавуни (М. Словник української мови у 20 томах
- ряботіти — РЯБОТІ́ТИ, ряботі́є і ряботи́ть, недок., розм. Підсил. до рябі́ти 2-5. Був ніжний березень. Вода Вже ряботіла калюжками… (Рильський, II, 1946, 26); Од соків потріскалися дині, Ряботіють густо кавуни (Стельмах, Жито.. Словник української мови в 11 томах