1. Словник синонімів української мови

рік

ВІК (тривалість існування живого організму — людини, тварини, рослини; якийсь тривалий період цього існування), ЖИТТЯ́, ЛІТА́ мн., РО́КИ мн., ДНІ мн. ПОРА́ (період у рості, розвитку, існуванні когось, чогось). Тяжко, діти, Вік одинокому прожить (Т. Шевченко); Хто так на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло (Леся Українка); Але ці згадки молодих літ тільки на одну мить майнули й згасли, як у тумані (І. Нечуй-Левицький); У нього промайнуло в голові дитинство й дитячі роки (Ю. Яновський); Ой річечко, голубонько! Як хвилечки твої — Пробігли дні щасливії І радощі мої (Л. Глібов); Все це нагадало мені і мою дитячу пору і моє дівування (Панас Мирний).

ДАВНО́ (протягом тривалого часу), ЗВІ́КУ-ЗРО́ДУ (ЗРО́ДУ-ЗВІ́КУ) підсил., СТО ЛІТ (РО́КІВ) підсил., ДАВНІ́СІНЬКО розм.; ДО́ВГО (дотепер). — Я Кумськая зовусь Сивилла.., Давно живу на світі я! (І. Котляревський); Сіробаба став смачно закушувать, припрошуючи і льотчиків теж: — Це вам не оті спецконсерви, що сто років на складі лежали (О. Гончар); — Хочете душу узяти, зараз вам її і заручу.. — Душу! Та вона вже давнісінько моя (Г. Квітка-Основ'яненко); Добре, коли для кожної людини він (світ) є, існує, триває якщо не вічно, то довго (Є. Гуцало). — Пор. зда́вна.

РІК (період часу в 12 місяців), ЛІ́ТО. Треба в люде На рік, на два піти У наймити (Т. Шевченко); Пройшли літа, на вуси впав мороз (М. Рильський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рік — календар за рік чи на рік? І так і так правильно. Це слово для позначення року (часу дії календаря) може сполучатися з рядом відмінкових форм іменників. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. рік — рік іменник чоловічого роду * Але: дві, три, чотири ро́ки Орфографічний словник української мови
  3. рік — 12 місяців, 52 тижні, 365 днів; мн. РОКИ, літа, (дитячі) пора, період, (революції) епоха; П. <�тривалий> час. Словник синонімів Караванського
  4. рік — [р'ік] року, м. (ў) роц'і, мн. рокие/роки, рок'іў/ роук'іў два рокие Орфоепічний словник української мови
  5. рік — року, ч. 1》 Одиниця літочислення, проміжок часу, близький до періоду одного обертання Землі навколо Сонця; має 12 календарних місяців. Навчальний рік. Пори року. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. рік — РІК, ро́ку, ч. 1. Одиниця літочислення, проміжок часу, близький до періоду одного обертання Землі навколо Сонця; має 12 календарних місяців. Весна – краса року (П. Словник української мови у 20 томах
  7. рік — рік: ◊ кілько років, тілько ві́на що старша дівчина, то більше посагу за неї треба дати (Франко) ◊ рік ми зійшов, як з батога́ тріснув про швидкоплинність часу (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. рік — Ідуть роки за роками, тай вже старість перед нами. Час скоро минає і несподівано старіємося. На Новий Рік прибавилося дня, на півня скік. Від Різдва дні стають довші, а на Новий Рік о стільки день збільшився, скільки часу забере півневі раз скочити. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. рік — Одиниця відліку часу: 1. зоряний р. — період обертання Землі навколо Сонця (365 діб 6 год. 9 хв. 10 с); 2. тропічний р. — час між послідовними проходженнями Сонця через точку весняного рівнодення (365 діб 5 год. 48 хв. 46 с); 3. звичайний календарний... Універсальний словник-енциклопедія
  10. рік — вихо́дити / ви́йти з літ (з рокі́в, з ві́ку). Ставати немолодим; старіти. Чоловік виходив з літ (З усн. мови); // безос., кому, заст. Хто-небудь стає старим. Роди, бабо, дитину, коли бабі з літ вийшло (М. Номис). Фразеологічний словник української мови
  11. рік — Рік, ро́ку, у ро́ці; роки́, ро́кі́в (після числівн. ро́ків; п’ять ро́ків, але з да́вніх рокі́в) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. рік — РІК, ро́ку, ч. 1. Одиниця літочислення, проміжок часу, близький до періоду одного обертання Землі навколо Сонця; має 12 календарних місяців. Весна — краса року (Граб. Словник української мови в 11 томах