самозакоханість
САМОВПЕ́ВНЕНІСТЬ (наявність надто великої впевненості у собі, в своїх можливостях, здібностях тощо), АПЛО́МБ, САМОВДОВО́ЛЕННЯ, САМОВДОВО́ЛЕНІСТЬ, САМОЗАДОВО́ЛЕННЯ (неприховане вдоволення собою); САМОЗАКО́ХАНІСТЬ (впевненість у своїй винятковості). Він і надалі дотримувався думки, що молодий Філіпчук — надто галасливий, що немає в нього скромності й на зламаний шеляг, що та його самовпевненість іноді стає просто блазнівською (Ірина Вільде); Його чисте біляве обличчя.. сяяло безпечністю і самовдоволенням (С. Добровольський); Чиста душею і помислами, товариська людина.. Ні тіні пози, ні крихти самозакоханості чи зазнайства (В. Козаченко). — Пор. зарозумі́лість.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самозакоханість — самозако́ханість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- самозакоханість — -ності, ж. Властивість і стан за знач. самозакоханий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самозакоханість — САМОЗАКО́ХАНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. самозако́ханий. Тонкі губи [Бови] скривилися в презирливій усмішці. В кожному рухові руки, голови – неприхована зверхність, самозакоханість (Д. Ткач). Словник української мови у 20 томах
- самозакоханість — САМОЗАКО́ХАНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. самозако́ханий. Тонкі губи [Бови] скривилися в презирливій усмішці. В кожному рухові руки, голови — неприхована зверхність, самозакоханість (Ткач, Арена, 1960, 164). Словник української мови в 11 томах