1. Словник синонімів української мови

сарна

КОЗУ́ЛЯ (КОСУ́ЛЯ) (дика коза), СА́РНА (СЕ́РНА). В Карпатських і Кримських горах можна зустріти благородних оленів, диких кабанів, козулю, куницю (І. Цюпа); Тендітні, полохливі косулі, прекрасні, як статуетки, на мить завмерли на тлі озимини (з газети); В бору плодились кабани, Ведмідь і сарна прудконога (Я. Щоголів); Десь з гущавини продерлась серна й ніби покотилась вздовж гори (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сарна — са́рна іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сарна — рідше серна, -и, ж. Гірська коза з невеликими, загнутими на кінцях рогами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сарна — СА́РНА, рідше СЕ́РНА, и, ж. Гірська коза з невеликими, загнутими на кінцях рогами. На галяву вискакує з гущини сарна і .. зупиняється, витяга цікаву мордочку до кривавої смуги обрію, що червоніє на узліссі (М. Словник української мови у 20 томах
  4. сарна — Ссавець із родини порожнисторогих групи антилоп, водиться у скелястих гірських районах Європи та Азії; вис. у холці бл. 90 см; тримається невеликими групами; охороняється; в Україні траплялася до XIX ст. у Карпатах. Універсальний словник-енциклопедія
  5. сарна — Са́рна, -ни, -ні; са́рни, сарн Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. сарна — СА́РНА, рідше СЕ́РНА, и, ж. Гірська коза з невеликими, загнутими на кінцях рогами. На галяву вискакує з гущини сарна і.. зупиняється, витяга цікаву мордочку до кривавої смуги обрію, що червоніє на узліссі (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  7. сарна — Сарна, -ни ж. = серна. Незрячі прозрять, а кривії, мов сарна в гаю помайнують. Шевч. Сарна під байрак втікає. Греб. 319. Словник української мови Грінченка