сарна

Значення в інших словниках

1. сарна — са́рна іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. сарна — СА́РНА, рідше СЕ́РНА, и, ж. Гірська коза з невеликими, загнутими на кінцях рогами. На галяву вискакує з гущини сарна і .. зупиняється, витяга цікаву мордочку до кривавої смуги обрію, що червоніє на узліссі (М. Словник української мови у 20 томах
3. сарна — Ссавець із родини порожнисторогих групи антилоп, водиться у скелястих гірських районах Європи та Азії; вис. у холці бл. 90 см; тримається невеликими групами; охороняється; в Україні траплялася до XIX ст. у Карпатах. Універсальний словник-енциклопедія
4. сарна — КОЗУ́ЛЯ (КОСУ́ЛЯ) (дика коза), СА́РНА (СЕ́РНА). В Карпатських і Кримських горах можна зустріти благородних оленів, диких кабанів, козулю, куницю (І. Словник синонімів української мови
5. сарна — Са́рна, -ни, -ні; са́рни, сарн Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. сарна — СА́РНА, рідше СЕ́РНА, и, ж. Гірська коза з невеликими, загнутими на кінцях рогами. На галяву вискакує з гущини сарна і.. зупиняється, витяга цікаву мордочку до кривавої смуги обрію, що червоніє на узліссі (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
7. сарна — Сарна, -ни ж. = серна. Незрячі прозрять, а кривії, мов сарна в гаю помайнують. Шевч. Сарна під байрак втікає. Греб. 319. Словник української мови Грінченка