середній

ПОСЕРЕ́ДНІЙ (нічим не примітний, не добрий і не поганий), СЕРЕ́ДНІЙ, ПЕРЕСІ́ЧНИЙ, ДРУГОРЯ́ДНИЙ, ТРЕТЬОРЯ́ДНИЙ, ТРЕТЬОКЛА́СНИЙ, НЕБЛИСКУ́ЧИЙ, ТА́К СОБІ розм. Вона посередня піаністка, в цьому не було жодного сумніву, але це її ніяк не бентежило (Л. Дмитерко); Маю чимало матеріалу, почасти доброго, почасти середнього (М. Коцюбинський); Жив собі в літературі Пересічний повістяр, Романтичний по натурі, Жан... Іванович Грабар (С. Воскрекасенко); Не раз відзначалося, що Шевченка до Жовтня перекладали на російську мову майже виключно другорядні і третьорядні перекладачі (М. Рильський); Приємне тепло вогнища повертало хлопцеві добрий настрій, і він намагався відганяти уїдливу і гірку думку про батька, маму, про свої неблискучі перспективи (І. Багмут); — Хитрий, чорт! наче він так собі... Ну, і я заспіваю... (В. Винниченко). — Пор. 1. безда́рний.

СЕРЕ́ДНІЙ (який міститься, знаходиться в середині між ким-, чим-небудь), ОСЕРЕ́ДКОВИЙ рідше, ОСЕРЕ́ДНІЙ заст. Бічні вершники на мить притримали коней, а середній помчав далі (З. Тулуб); Подруги спустилися в осередковий льох, що містився під самою церквою (М. Старицький); Осередній дворик .. засаджений квітками (Леся Українка).

СЕРЕ́ДНІЙ (одержаний шляхом поділу загальної суми), ПЕРЕСІ́ЧНИЙ, ТИПОВИЙ (установлений, прийнятий для всіх установ, підприємств тощо певного роду); ПОМІ́РНИЙ (середній між жарким і холодним). Середня місячна температура; Середня заробітна плата; Руда вище середньої якості; Пересічний життєвий рівень; Пересічна цифра; Типові норми виробітку і розцінки; Помірний клімат.

СЕРЕ́ДНІЙ (другий за віком із трьох дітей), СЕРЕДУ́ЛЬШИЙ розм., СЕРЕДУ́ЩИЙ розм. — Який там чорт собак дратує? — гукає.. Карпо, дядьків середній син (Панас Мирний); Сім'я в Йоньки така: старший син Гаврило, широкоплечий, біловусий здоровань.. Середульший Федот — дрібноростий, чорненький.. І найменший — Тимко (Григорій Тютюнник); — Брати Микитині тебе не помилують — найпаче середущий брат (Л. Яновська).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. середній — сере́дній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. середній — Осередній, осередковий; (- дітей) середущий, середульший; (двір) внутрішній; (між А і Б) проміжний; (- освіту) загальний, іст. гімназіяльний; (- літа) немолодий, з. середовий; (артист) посередній; (- величини) пересічний. Словник синонімів Караванського
  3. середній — [сеиред(')н'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. середній — -я, -є. 1》 Який міститься, знаходиться в середині, між двома особами, предметами, смугами і т. ін.; який однаково віддалений від кінців, країв чого-небудь. || Другий за віком із трьох (дітей, братів, сестер). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. середній — (в родині) середущий, (врожай) пересічний, (здібність) звичайний, (зріст) немалий, (освіта) середня, (розмір) помірний Словник чужослів Павло Штепа
  6. середній — СЕРЕ́ДНІЙ, я, є. 1. Який міститься, знаходиться в середині, між двома особами, предметами, смугами і т. ін.; який однаково віддалений від кінців, країв чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
  7. середній — сере́дньої руки́. Який нічим не вирізняється серед інших; звичайний або посередній. “Колос” трохи вередує, хоча й має два барабани. А ось СК-4 (комбайн) геть захекується, як ото середньої руки косар, котрому вже до обіду всередині ріже (З газети). Фразеологічний словник української мови
  8. середній — Сере́дній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. середній — СЕРЕ́ДНІЙ, я, є. 1. Який міститься, знаходиться в середині, між двома особами, предметами, смугами і т. ін.; який однаково віддалений від кінців, країв чого-небудь. В одчиненому вікні, ліворуч від гайкових середніх дверей, з’являється Любов (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  10. середній — Середній, -я, -є 1) Средній, срединный. Чуб. V. 938. Поперед війська не вихвачайся, а позад війська не зоставайся, держися війська все середнього. АД. І. 16. 2) Среднихъ лѣтъ. Ой маненьких потоптала (орда), старих порубала, а середніх чоловіків у полон погнала. н. п. Словник української мови Грінченка