скверний

ПОРО́ЧНИЙ (який має негативні риси характеру, відзначається аморальною поведінкою; властивий такій людині), ГНИЛИ́Й, СКВЕ́РНИЙ заст., книжн., СПО́РЗНИЙ діал. Радзивілла він вважав порочним, як людину, що вславлена в країні розпустою, боягузтвом і жорстокістю воднораз (І. Ле); Отець Кабанович розсердилися. — Що то, — каже, — мужик гнилий! Не йшла би тота жебрачія робити, але.. п'є дома! (Лесь Мартович); — Буду, — каже (Василь), — тебе, моя зозуленько, як ока берегти. Ніяка скверная, бісовська думка і на серці не буде. Не бійсь мене (Г. Квітка-Основ'яненко); Почав (відлюдник) уже й способу прибирати, як би її на гріх підвести, так щоб вона про його спорзні наміри не догадалась (переклад М. Лукаша).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скверний — скве́рний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. скверний — див. поганий Словник синонімів Вусика
  3. скверний — -а, -е, книжн., заст. Порочний. || Поганий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скверний — моск. гидотний Словник чужослів Павло Штепа
  5. скверний — СКВЕ́РНИЙ, а, е, книжн., заст. Порочний. – Батько їх не діжде, щоб я коли на таке скверне діло пішов! (Г. Квітка-Основ'яненко); // Поганий. Словник української мови у 20 томах
  6. скверний — СКВЕ́РНИЙ, а, е, книжн., заст. Порочний. — Батько їх не діжде, щоб я коли на таке скверне діло пішов! (Кв.-Осн., II, 1956, 399); // Поганий. Словник української мови в 11 томах
  7. скверний — Скверний, -а, -е Скверный. Скверний гаде. Шевч. Словник української мови Грінченка