1. Словник синонімів української мови

скребти

СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́) (проводити по якійсь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або утворюючи різкі звуки; чистити щось таким чином), СКРОМА́ДИТИ, ШКРЯ́БАТИ, ШКРЯБОТІ́ТИ підсил., ШКРО́БАТИ діал. (скребучи, утворювати різкі звуки). — Док.: поскребти́ (пошкребти́), скребну́ти (шкребну́ти), шкрябну́ти, шкрябону́ти підсил. Одна (собака), добігши до самого віконця, заскиглила і стала дряпать лапами і скребти землю (О. Стороженко); Володька шкребе і чистить Шешеньового коня (Ю. Яновський); Вовтузилися біля столика діти, виразно шкрябали дерев'яними ложками об миску (Г. Епік).

ЧУ́ХАТИ (терти шкіру, щоб не свербіла), СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́), ЧУХМА́РИТИ розм., СКРОМА́ДИТИ розм., ШКРЯ́БАТИ розм., ЧЕРСА́ТИ діал.; ДРЯ́ПАТИ (роздираючи). — Док.: почу́хати, скребну́ти (шкребну́ти), почухма́рити, поскрома́дити, шкрябну́ти, черсну́ти, дряпнути. Микола зітхнув, покрутив кудлатою головою й став її чухати (Лесь Мартович); Люди слухають похнюпившись. Інші — потилицю скребуть... (Панас Мирний); Калитка, заточуючись, вийшов на середину двору, чихнув і почав чухмарити волосаті груди, як ведмідь лапою (П. Панч); Колісника наче злі комарі кусали у потилиці, так він її раз по раз скромадив (Панас Мирний); Люди щось говорили, викрикували, шкрябали собі голови (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скребти — скребти́ дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скребти — ШКРЕБТИ, шкрябати, (бруд) вискрібати; (моркву) скромадити, чистити, г. скоблити; (потилицю) чухати; (душу) П. мучити, бентежити, тривожити. Словник синонімів Караванського
  3. скребти — I вишкрібати, вишкрябувати, доскрібати і доскрібувати, дошкрібати, дошкрібатися, дошкрібуватися, драїти, драяти, підскрібати, підчищати, підшкрібати, підшкрябувати, скребати, скреботати, скреботіти, скрести, скромадити, скрябати, скряботати... Словник синонімів Вусика
  4. скребти — -бу, -беш; мин. ч. скріб, скребла, скребло; недок., перех. 1》 також без додатка. Проводити по якій-небудь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або зачіплюючи. || безос. || Знімаючи верхній шар чим-небудь гострим, жорстким, чистити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скребти — СКРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. скріб, скребла́, ло́; недок., кого, що. 1. також без дод. Проводити по якій-небудь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або зачіплюючи. Словник української мови у 20 томах
  6. скребти — на се́рці (на́че) ми́ші шкребу́ть (шкря́бають, скребу́ть і т. ін.) / зашкребли́ (зашкря́бали, заскребли́ і т. ін.) у кого і без додатка. У когось поганий, гнітючий і т. ін. настрій; комусь тривожно, неспокійно. Воно якось не пристало .. Фразеологічний словник української мови
  7. скребти — Скребти́, скребу́, скребе́ш; скріб, скребла́, скребли́; скрі́бши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. скребти — СКРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. скріб, скребла́, ло́; недок., перех. 1. також без додатка. Проводити по якій-небудь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або зачіплюючи. Словник української мови в 11 томах
  9. скребти — Скребти́, -бу́, -бе́ш гл. Скресть, скоблить. Досада скребе, як кішка лапою. Ном. № 3365. 2) — моркву = моркву скромадити (см. морква). Словник української мови Грінченка