1. Великий тлумачний словник сучасної мови

скребти

скребти́

-бу, -беш; мин. ч. скріб, скребла, скребло; недок., перех.

1》 також без додатка. Проводити по якій-небудь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або зачіплюючи.

|| безос.

|| Знімаючи верхній шар чим-небудь гострим, жорстким, чистити що-небудь.

|| Тручи чим-небудь гострим, жорстким, робити щось чистим, блискучим.

2》 Чухати яку-небудь частину тіла.

3》 також без додатка, перев. у сполуч. зі сл. душа, серце, перен. Завдавати турбот, хвилювань; тривожити, мучити.

|| безос.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скребти — скребти́ дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скребти — ШКРЕБТИ, шкрябати, (бруд) вискрібати; (моркву) скромадити, чистити, г. скоблити; (потилицю) чухати; (душу) П. мучити, бентежити, тривожити. Словник синонімів Караванського
  3. скребти — I вишкрібати, вишкрябувати, доскрібати і доскрібувати, дошкрібати, дошкрібатися, дошкрібуватися, драїти, драяти, підскрібати, підчищати, підшкрібати, підшкрябувати, скребати, скреботати, скреботіти, скрести, скромадити, скрябати, скряботати... Словник синонімів Вусика
  4. скребти — СКРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. скріб, скребла́, ло́; недок., кого, що. 1. також без дод. Проводити по якій-небудь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або зачіплюючи. Словник української мови у 20 томах
  5. скребти — на се́рці (на́че) ми́ші шкребу́ть (шкря́бають, скребу́ть і т. ін.) / зашкребли́ (зашкря́бали, заскребли́ і т. ін.) у кого і без додатка. У когось поганий, гнітючий і т. ін. настрій; комусь тривожно, неспокійно. Воно якось не пристало .. Фразеологічний словник української мови
  6. скребти — СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́) (проводити по якійсь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або утворюючи різкі звуки; чистити щось таким чином), СКРОМА́ДИТИ, ШКРЯ́БАТИ, ШКРЯБОТІ́ТИ підсил., ШКРО́БАТИ діал. (скребучи, утворювати різкі звуки). — Док. Словник синонімів української мови
  7. скребти — Скребти́, скребу́, скребе́ш; скріб, скребла́, скребли́; скрі́бши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. скребти — СКРЕБТИ́, бу́, бе́ш; мин. ч. скріб, скребла́, ло́; недок., перех. 1. також без додатка. Проводити по якій-небудь поверхні чим-небудь гострим, жорстким, дряпаючи або зачіплюючи. Словник української мови в 11 томах
  9. скребти — Скребти́, -бу́, -бе́ш гл. Скресть, скоблить. Досада скребе, як кішка лапою. Ном. № 3365. 2) — моркву = моркву скромадити (см. морква). Словник української мови Грінченка