смоляник

СМОЛОСКИ́П (переносний світильник — палиця з намотаним на кінці просмоленим клоччям, що горить), ФА́КЕЛ, СВІ́ТОЧ (СВІ́ТИЧ) заст. поет., СМОЛЯНИ́К рідше, ФА́КЛЯ діал., ПОХІДНЯ́ діал. Попереду йшов пастух зі смолоскипом і освітлював шлях коням, що тягли віз (В. Гжицький); Повертав я додому, обтяжений Вакхом, і слуги В сірий світанок несли факели димні свої (М. Зеров); (6-й голос:) Запалюйте ліхтарі й смоляники. Освічуйте шлях славному козацтву (В. Самійленко); Глибоко в льоху під церквою блимала факля, увіткнута в землю, де Орися, тріпочучи серцем, дожидала Антося (М. Старицький); Гостомисл, два отроки з похіднями. (Гостомисл (до одного хлопця):) Віддай йому ось другу похідню! (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смоляник — смоляни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. смоляник — -а, ч. Те саме, що смолоскип. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. смоляник — СМОЛЯНИ́К, а́, ч. Те саме, що смолоски́п. [6-й голос:] Запалюйте ліхтарі й смоляники. Освічуйте шлях славному козацтву (В. Самійленко). Словник української мови у 20 томах
  4. смоляник — СМОЛЯНИ́К, а́, ч. Те саме, що смолоски́п. [6-й голос:] Запалюйте ліхтарі й смоляники. Освічуйте шлях славному козацтву (Сам., II, 1958, 69). Словник української мови в 11 томах
  5. смоляник — Смоляник, -ка м. = смолоскип. Лохв. у. Словник української мови Грінченка