солдат

ВОЯ́К (військовослужбовець або учасник боїв, воєн), БОЄ́ЦЬ, ВО́ЇН, ВОЯ́КА розм., ВОЯЧИ́СЬКО фам., ВОЯЧНЯ́ збірн. розм., ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ уроч., ВИ́ТЯЗЬ поет., ВОЙОВНИ́К заст., ЗБОРО́НЕЦЬ заст., РА́ТНИК заст., РАТОБО́РЕЦЬ заст., РУБА́КА розм. (той, хто майстерно володіє холодною зброєю); БОЙОВИ́К (учасник якої-небудь бойової групи, загону). Незліченна сила неслась вояків, Як мак при дорозі, шапки їх біліли, Списи гримотіли, шаблі брязкотіли (М. Костомаров); Северина Наливайка полковник любив любов'ю вояки, що і в ворогові шанує звитяжця (І. Ле); Щасливий воячисько.. дістав повну баклажку води (У. Самчук); — Одного ранку з гуком і ...криком в'їхав у село обоз армії.. На подвір'ї повно воячні (У. Самчук); (Анна:) Під Вишгородом я На лебедів уранці полювала. Аж гульк, дивлюсь, із лісової мли Ватага суне витязів удалих (І. Кочерга); Половці з'їхалися на нараду: поприїжджали старі начальники їх орд, і молоді войовники, і всі богатирі (І. Франко); (Сотник:) Вітаю вас, зборонці України (О. Стороженко); Новгородські ратники; Скоро виїхали (козаки) з гаю, зараз загледіли на узгір'ї наших рубак (П. Куліш). — Пор. солда́т.

СОЛДА́Т (військовик найнижчого звання сухопутних військ), РЯДОВИ́Й, БОЄ́ЦЬ, СТРІЛЕ́ЦЬ заст., СЛУЖИ́ВИЙ заст., МОСКА́ЛЬ заст., СЛУ́ЖБА розм., заст. (перев. у звертанні), РЯДОВИ́К розм. заст., ЖОВНІ́Р діал. Сотня козаків і рота солдатів з двома гарматами замикали похід (З. Тулуб); З тих, які були там рядовими, згодом виростуть командири рот і батальйонів (О. Гончар); — Дивізія в сорок тисяч бійців.. пройшла з боями всю Україну (О. Довженко); — Відвоював своє, служивий (Ю. Збанацький); На селі Зібралася громада радить, Кого голить у москалі (Т. Шевченко); — Тпрукніть, — кажу, — господа служба, може, вони вас послухають (О. Стороженко); — Ой, не треба, дівчинонько, жовніра любити, Бо він мусить цісареві десять літ служити (коломийка). — Пор. вояк.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. солдат — (той, хто має найнижче звання у війську) рядовий, боєць, стрілець, заст.: москаль, жовнір. Словник синонімів Полюги
  2. солдат — солда́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. солдат — у. стрілець, вояк|а|, боєць, воїн, сов. як ім. рядовий, д. комбатант, ІСТ. ратник, жовнір, (царський) служака, служба; (піший) піхотинець, флк. пішаниця; (миру) П. поборник; солдатик, зб. солдатня солдатва; п! АРМІЄЦЬ. Словник синонімів Караванського
  4. солдат — див. воїн Словник синонімів Вусика
  5. солдат — [солдат] -та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  6. солдат — -а, ч. 1》 Рядовий військовослужбовець сухопутних військ. || Військовослужбовець взагалі. Віддавати в солдати іст. — посилати на військову службу; брати у солдати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. солдат — Вояк, вояка, див. жовнір, ратоборець, рядовий Словник чужослів Павло Штепа
  8. солдат — СОЛДА́Т, а, ч. 1. Рядовий військовослужбовець сухопутних військ. Галин чоловік став солдатом тут у Києві (Леся Українка); За поручиком увійшов вайлуватий солдат з рушницею (П. Панч); Всі боролись за Отчизну милу, Як за життя, – солдат і генерал (М. Словник української мови у 20 томах
  9. солдат — То не солдат, що генералом не думає бути. Добрим працівником не може бути той, хто не хоче досягти більшого. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. солдат — син. демобілізований: дембель. до складання присяги: запах. що прослужив півроку на флоті: карась. що прослужив рік: годок, черпак, фазан. що прослужив від 1,5 до 2 років: дід. у перші 6 місяців строкової служби: дух, зелений, підгузник, салабон, салага, синок, удав. Словник жарґонної лексики української мови
  11. солдат — Солда́т, -та; -да́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. солдат — СОЛДА́Т, а, ч. 1. Рядовий військовослужбовець сухопутних військ. Галин чоловік став солдатом тут у Києві (Л. Укр., V, 1956, 125); За поручиком увійшов вайлуватий солдат з рушницею (Панч, В дорозі, 1959, 73); Кадровий політпрацівник... Словник української мови в 11 томах