1. Словник синонімів української мови

спадковий

КОРІННИ́Й (про населення певної місцевості, представників якогось середовища тощо), КРО́ВНИЙ розм., СПОКОНВІ́ЧНИЙ, ОДВІ́ЧНИЙ, СПАДКО́ВИЙ рідше. Які б тут не були стовпотворіння, хто б звідки не накочував сюди, а люд був корінний тут, бо коріння в такому ґрунті глибоко сидить (Л. Костенко); Максим Бортняк, кровний хлібороб.., встає до роботи вдосвіта (В. Бабляк); Бойко — споконвічний мешканець Карпат (Мирослав Ірчан); Я бачу, горді велетні, твої синове, — Одвічне плем'я — повстають з безодні (Леся Українка); — І ви киянка? — З діда-прадіда, спадкова.. (Н. Рибак).

СПАДКО́ВИЙ (про фізичні й духовні якості — який передається наступним поколінням), ВРО́ДЖЕНИЙ, РОДОВИ́Й, РОДИ́ННИЙ, ФАМІ́ЛЬНИЙ заст., ФАМІЛІ́ЙНИЙ заст., діал. — Щоправда, характер поганий. Але ж, батеньку мій, усім не догодиш!.. Потім, можливо, це в нього спадкове (О. Довженко); Очі в графині жовті, не такі, як у Лукії, але це родове, графи Скаржинські завжди мали такі очі, круглі, жовті й пронизливі (О. Донченко).

СПАДКОЄ́МНИЙ (який має право на спадщину; який від народження належить до певного соціального стану, до якого має перейти влада; який є спадщиною), СПАДКО́ВИЙ, УСПАДКО́ВАНИЙ (одержаний у спадщину). Спадкоємний принц; Спадкоємний князь; Синові залишив той самий спадкоємний хутір (М. Стельмах); Спадкове дворянство; Успадковані землі.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спадковий — спадко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. спадковий — (хист) вроджений, жм. родимий; (рибалка) родовий, родинний, з крови й кости, з діда-прадіда; (хутір) успадкований, спадкоємний; (житель) корінний. Словник синонімів Караванського
  3. спадковий — [спадковией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  4. спадковий — -а, -е. 1》 Стос. до спадковості; пов'язаний із спадковістю. Спадкові захворювання — захворювання людини, зумовлені хромосомними і генними мутаціями. 2》 Стос. до спадщини, спадку. || Одержаний у спадщину, належний кому-небудь за правом спадщини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. спадковий — СПАДКО́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до спадковості; пов'язаний із спадковістю. – Можливо, це в нього спадкове. Я маю на увазі характер (О. Довженко); Найбільша увага приділяється тепер питанню про спадкову передачу кров'яних груп (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. спадковий — Спадко́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. спадковий — СПАДКО́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до спадковості; пов’язаний із спадковістю. — Можливо, це в нього спадкове. Я маю на увазі характер (Довж., І, 1958, 441); Найбільша увага приділяється тепер питанню про спадкову передачу кров’яних груп (Вибр. праці О. Словник української мови в 11 томах
  8. спадковий — Спадковий, -а, -е Наслѣдственный. Вподобала я в простій козачці спадкову пиху своїм поважним родом. Г. Барв. 425. Словник української мови Грінченка