1. Словник синонімів української мови

спочивати

ВІДПОЧИВА́ТИ (відновлювати сили після втоми, припиняючи дію, рух і т. ін.), СПОЧИВА́ТИ, ВІДПОЧИВА́ТИСЯ безос., ВІДДИХА́ТИ розм., ВІДДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ОПОЧИВА́ТИ заст.; ПЕРЕПОЧИВА́ТИ, ПЕРЕДИХА́ТИ розм., ПЕРЕДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ПРИПОЧИВА́ТИ діал. (на короткий час); ВІДЛЕ́ЖУВАТИСЯ (лежачи, перев. після хвороби); ПІДНОЧО́ВУВАТИ (трохи спати вночі). — Док.: відпочи́ти, спочи́ти, спічну́ти діал. відди́хати, віддихну́ти, відітхну́ти, опочи́ти, перепочи́ти, передихну́ти, припочи́ти, відле́жатися, підночува́ти. Мисливці.. добре попоїли і лягли відпочити до вечора (З. Тулуб); На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать (Т. Шевченко); Він теж привітався до неї, запитав, як їй відпочивалося (Л. Смілянський); Сонце розжарювалося, і Зоя сідала на край поля між кукурудзою віддихати (О. Кобилянська); (Оленка:) Моя мати лягли опочивати та й кажуть: піди до Євфросини та погуляй трошки (І. Нечуй-Левицький); Раніше.. з кожним заходом на нову ручку по ньому розливалася втома,.. і тоді хвилю-дві він перепочивав (Григорій Тютюнник); Оповісник лиш мить передихав.. і знову розпочинав усю довгу фразу (І. Ле); Те оповідання не йшло панотцеві гладко. Він зупинявся, припочивав (Лесь Мартович); Інколи, після репетиції.. він падав знесилений, щоб відлежатись, віддихатись (Л. Дмитерко).

ПОКО́ЇТИСЯ (бути похованим де-небудь), СПА́ТИ розм., ПОЧИВА́ТИ заст., СПОЧИВА́ТИ заст. — Ґрати навколо наших святих, що покояться на кладовищі монастирському, робити треба (Н. Рибак); Під калиною дівчина Спала, не вставала: Утомилось молодеє, Навіки спочило... (Т. Шевченко); — Поздоровляю тебе, Марусенько, на новосіллі... Бог послав тобі сей дом; почивай у нім (Г. Квітка-Основ'яненко).

СПА́ТИ (перебувати в стані сну), ВІДПОЧИВА́ТИ, СПОЧИВА́ТИ, ПОЧИВА́ТИ заст., УСИПЛЯ́ТИ (ВСИПЛЯ́ТИ) діал., ВІДСИПЛЯ́ТИСЯ (ВІДСИПА́ТИСЯ) (довго спати, відновлюючи сили після перевтоми, недосипання). — Отут (біля вікна) і мій Роман спав, ближче до сонця. Відпочивайте й ви (М. Стельмах); Вже й світ, а він спить; вже люди й жать ідуть, а він почиває (П. Куліш); Вона не всипляла ночей і хвилиночки (Марко Вовчок). — Пор. дріма́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спочивати — спочива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спочивати — Спочива́ти. 1. Перебувати. Жерело сеї хороби спочиває безперечно в сій історичними фактами справдженій природній захланности і аґресивности московского народу, що з цілою силою пре росийску державу до безнастанних нових заборів (Б., 1895, 31, 1). Українська літературна мова на Буковині
  3. спочивати — ВІДПОЧИВАТИ; (на ліжку) спати, (в землі) опочивати, покоїтися, спати вічним сном; док. СПОЧИТИ, (навіки) піти на вічний спочинок. Словник синонімів Караванського
  4. спочивати — [спочиеватие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  5. спочивати — -аю, -аєш, недок., спочити і рідко спочинути, -ину, -инеш, док. 1》 Те саме, що відпочивати 1). Спочивати душею. 2》 Те саме, що спати. 3》 перен., уроч. Бути мертвим, лежати в могилі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. спочивати — СПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОЧИ́ТИ і рідко СПОЧИ́НУТИ, и́ну, и́неш, док. 1. Те саме, що відпочива́ти 1. Ішов Кобзар до Києва Та сів спочивати (Т. Словник української мови у 20 томах
  7. спочивати — Пішов на вічний спочинок. Умер. По смерті будемо усі спочивати. Умерлі лежать безчинно. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. спочивати — спочива́ти (спа́ти) / спочи́ти (засну́ти) наві́ки (ві́чним сном). 1. Бути похованим, лежати у могилі. Вічним сном спочивають там (на кладовищі) герої-гвардійці… (Остап Вишня); Він так мало просить. Фразеологічний словник української мови
  9. спочивати — СПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОЧИ́ТИ і рідко СПОЧИ́НУТИ, и́ну, и́неш, док. 1. Те саме, що відпочива́ти 1. Ішов Кобзар до Києва Та сів спочивати (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  10. спочивати — Спочива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. спочити, -чину, -неш, гл. 1) Спать, почивать, выспаться. Хто по повні випиває, той під тином спочиває. Ном. № 11448. 2) Отдыхать, отдохнуть. Ішов кобзарь до Київа та її сів спочивати. Шевч. Да де я буваю, да де я літаю, — на калині спочиваю. Мет. 153. Словник української мови Грінченка