спочивати

Спочива́ти.

1. Перебувати. Жерело сеї хороби спочиває безперечно в сій історичними фактами справдженій природній захланности і аґресивности московского народу, що з цілою силою пре росийску державу до безнастанних нових заборів (Б., 1895, 31, 1).

2. перен. Спиратися на когось, на щось. Ціла господарка домова спочиває на мені, тим більше, що вдома, окрім братів, нема ніякої іншої покревненої “жіночої душі”, щоб могла мене в домашній господарці заступити, а в нас родина велика і вимагає праці (Коб., Листи, 138, 542);

● Спочивати на чиїхось плечах — спиратися на чиїсь плечі. Ось як характеризує житє в товаристві 1899р. сам голова В. K. : “Вся робота спочиває майже виключно на плечах голови товариства” (Сімович, 1908, 517);

● Спочивати в чиїхось руках — перебувати, бути під чиїмсь впливом, опікою. Фортеп’яновий супровід спочивав в умілих руках звісної у нас артистки панни Гедди Бухер (Б., 1907, 65, 3); Казав Ярошинський, що теперішня руська література спочиває в руках старих кавалерів, котрі не мають що робити та беруться до літератури, і старих “істеричних ” панєн, себто в Ваших і моїх руках, плів ще много небилиць в нашу честь, але шкода атраменту повторяти те (Коб., Листи, 48, 342)

// пол. robota spoczywa w czyjichś rękach (na czyjichś barkach) — робота спирається на чиїсь руки, плечі, пол. spoczywać — 1) спочивати, 2) перебувати, 3) перен. спиратися на когось, на щось, бути в чиїхось руках.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

спочивати

Значення в інших словниках